СІРКО Іван (бл. 1618 — 1680) — військ. і політ. діяч, кальницький, ніжинський і зміївський полковник, кошовий отаман Запорозької Січі. Уперше ім’я С. в документах згадується під 1653. Активну ж роль у політ. житті України почав відігравати із 2-ї пол. 1650-х рр. 1657—59 перебував у опозиції до І.Виговського, активно боровся проти курсу гетьмана, спрямованого на зближення з Річчю Посполитою та Кримським ханатом. Організований С. похід на Акерман (нині м. Білгород-Дністровський) і ногайські улуси в 2-й половині літа 1659 завадив І.Виговському розвинути досягнутий в Конотопській битві 1659 успіх і спільно з татар. ордами вступити у межі Рос. д-ви. Восени 1659 С. підтримував Ю.Хмельницького у боротьбі за гетьман. булаву. Брав активну участь в елекційній раді 10 жовтня 1659. На ген. раду до Переяслава (нині м. Переяслав-Хмельницький) у 2-й пол. жовтня 1659 прибув уже як кальницький полковник. Із весни 1660 перебував на Запороз. Січі. Не визнавав умови укладеного Ю.Хмельницьким Чуднівського договору 1660 із Річчю Посполитою, однак у війні гетьмана з лівобереж. полками та рос. військами зберігав нейтралітет.

Восени 1662 С. вперше було обрано кошовим отаманом. У наступні роки брав активну участь у боротьбі проти польс. військ і полків правобереж. гетьмана П.Тетері, здійснив кілька успішних походів на Крим. Із початком 1664 С. спільно з колиш. гетьманом І.Виговським готував антипольс. повстання на Правобережжі, а навесні ініціював його розгортання на теренах Уманського полку, Брацлавського полку та Кальницького полку (див. Вінницький полк).

Упродовж 2-ї пол. 1664 — 1668 тривалий час перебував у Слобідській Україні, обіймав там уряд зміївського полковника. У січні 1667 провадив переговори з польс. гетьманами стосовно спільних дій проти союзників гетьмана П.Дорошенка — кримських татар. Восени 1667 на чолі 2-тис. загону запорожців здійснив успішний похід до Кафи (нині м. Феодосія), звільнивши 2 тисячі християн-невільників.

Брав активну участь в антирос. Повстанні лівобережному 1668, намагався поширити його й на Слобожанщину. Наприкінці березня 1668 здійснив спробу оволодіти Харковом, а двома місяцями пізніше спільно з черніг. полк. Д.Многогрішним закликав П.Дорошенка на Лівобережжя. Після проголошення останнього гетьманом об’єднаної України деякий час виконував обов’язки ніжинського полковника, допомагав П.Дорошенку в приборканні виступу кошового отамана П.Суховія (див. П.Суховієнко). З метою деморалізації його союзників, крим. татар, здійснив 4 вдалих походи на Крим, дійшовши одного разу аж до Бахчисарая.

Рішуче виступив проти курсу П.Дорошенка, спрямованого на зближення з Осьманською імперією. Підтримував примирення з Річчю Посполитою, реалізоване в Острозькій угоді 1670 М.Ханенка з польс. королем Міхалом-Корибутом Вишневецьким. Навесні 1672 намагався втрутитися в боротьбу за булаву гетьмана Лівобережної України, за що був заарештований лівобереж. старшиною і засланий за наказом рос. царя Олексія Михайловича до Тобольська (нині місто Тюменської обл., РФ).

Після повернення в Україну (за наполяганням польс. сторони) в серед. 1673 С. знову обрали кошовим отаманом Запороз. Січі, і на цьому уряді він залишався до кінця свого життя.

ГОРОБЕЦЬ Віктор Миколайович

1. Костомаров Н.И. Руина. В кн.: Костомаров Н.И. Собрание сочинений: Исторические монографии и исследования, кн. 6. СПб., 1905
2. Апанович О.М. Запорозька Січ у боротьбі проти турецько-татарської агресії, 50—70-ті роки XVII ст. К., 1961
3. Gajecky G. Cossak administration of the Hetmanate, vol. 1—2. Gambridge, Massachusetts, 1978
4. Смолий В.А. История в жизнеописаниях. К., 1990
5. Яворницький Д.І. Іван Дмитрович Сірко, славний кошовий отаман Війська Запорозьких низових козаків. Дніпропетровськ, 1990
6. Majewski W. Sirko Iwan. В кн.: Polski Słownik Biograficzny, t. 37/4. Warszawa—Kraków, 1997
7. Мицик Ю.А. Отаман Іван Сірко. Запоріжжя, 2000
8. Маслійчук В. Altera patria: Нотатки про діяльність Івана Сірка на Слобідській Україні. Х., 2004