СІВЕРСЬКА ЗЕМЛЯ — істор. область, що включала басейн середньої та нижньої Десни (прит. Дніпра), Посем’я і нижнє Посожжя; до складу С.з. належали такі міста, як Брянськ (нині місто в РФ), Гомель (нині місто в Білорусі), Дроків (нині с. Старий Дроков Брянської обл., РФ), Курськ, Мглин (нині місто Брянської обл., РФ), Морівськ (нині село Козелецького р-ну Черніг. обл.), Новгород-Сіверський, Почеп (нині місто Брянської обл., РФ), Путивль, Радогощ (нині м. Погар Брянської обл., РФ), Рильськ, Стародуб, Трубчевськ, Чернігів. Термін "Сіверська земля", що фіксується у джерелах 14—18 ст., є похідним від етноніма "сівер" (сіверяни) — назви східнослов’ян. діалектно-етногр. групи дніпровського лівобережжя (8—12 ст.). Поняття "Сіверська земля" охоплювало тільки частину сіверського етногр. ареалу, відомого за археол. пам’ятками давньорус. доби, — власне, ті території, які у 2-й пол. 11 — 1-й пол. 13 ст. входили до складу Чернігівського князівства. Єдність С.з. була суто етнографічною і не підкріплювалась адміністративно-правовими інститутами.

1. Андріяшев О. Нарис історії колонізації Сіверської землі до початку ХVI віку. В кн.: Записки Історично-філологічного відділу ВУАН, кн. 20. К., 1928
2. Виноградський Ю. До історії колонізації середньої Чернігівщини. В кн.: Історично-географічний збірник, т. 4. К., 1931
3. Kuczyński S.M. Ziemie czernihowsko-siewierskie pod rządami Litwy. Warszawa, 1936
4. Русіна О. Сіверська земля у складі Великого князівства Литовського. К., 1998