СКОРОПИС-ЙОЛТУХОВСЬКИЙ Олександр Філаретович (псевдоніми — Г.Будяк, О.Василевський, О.Вишневський, Л.Галін та ін.; 1880 — 1950, за ін. даними, 1946) — політ., держ., громад. і культ. діяч. Походив зі Сх. Поділля. Член укр. студентської громади в Києві, Революційної української партії (1901). Від 1903 — на еміграції в Австро-Угорщині. Брав участь у роботі Закордонного к-ту РУП у Львові. Опікувався виданням і транспортуванням нелегальної літератури до підрос. України. Наприкінці 1904 очолив групу членів РУП (разом із М.Меленевським), які виступили за об’єднання з рос. соціал-демократією та проти політ. автономії укр. земель. Один із засновників та керівників Укр. соціал-демократ. спілки (1905), яка на федеративних засадах входила до складу Російської соціал-демократичної робітничої партії. У вересні 1906 заарештований за участь у несанкціонованих зборах під час виборчої кампанії до 2-ї Держ. думи Рос. імперії. 1907 ув’язнений без суду в одиночній камері, а згодом засланий до Сибіру. Втік із заслання. Від 1908 — на еміграції в Австро-Угорщині. Погляди та світосприйняття С.-Й. зазнали складної еволюції від соціалізму до консерватизму. Під час Першої світової війни намагався привернути увагу австрійс. кіл до укр. проблем, зокрема зустрічався з австрійс. консулом Е.Урбасом. Належав до Союзу визволення України (СВУ). Один із засновників та голова бюро СВУ в Берліні (Німеччина; 1915). Після конфлікту з Д.Донцовим, внаслідок якого останній залишив СВУ, фактично посів провідне становище в цій орг-ції. Заст. голови Загальної української ради. Директор департаменту УНР у заг. справах (1917). У січні 1918 — уповноважений УЦР для організації укр. військ. частин із полонених у Німеччині та Австро-Угорщині. У лютому 1918 представляв інтереси укр. військовополонених на мирних переговорах у Брест-Литовську (нині м. Брест, Білорусь). Від березня 1918 — губернський комісар на Холмщині. Вів активні перемовини з нім. окупаційною владою щодо майбутнього політ. устрою, тобто встановлення Гетьманату. За гетьмана П.Скоропадського призначений губернським старостою на Холмщині, Підляшші та Зх. Волині. У грудні 1918 заарештований поляками у Бресті та інтернований у Каліші. Звільнений 1920. Від 1920 — на еміграції в Німеччині. Активний діяч укр. гетьман. руху. Член Українського союзу хліборобів-державників. 8 травня 1920 разом із Д.Дорошенком, В.Липинським, С.Шеметом підписав угоду з гетьманом П.Скоропадським, в якій задекларовано намір установити монархічну владу в Україні. Спільно із С.Шеметом опікувався роботою гетьман. осередку в Берліні. Співзасновник та член Управи Відділу Укр. Червоного Хреста в Німеччині (1921). Один із фундаторів Українського наукового інституту в Берліні (1926) та заст. куратора цієї інституції, а також один із засновників комерційного видавничого т-ва "Ратай". Після розколу гетьман. руху (1927) С.-Й. увійшов до складу Гетьман. управи, а також виступив у цій внутрішньопарт. полеміці на боці П.Скоропадського супроти В.Липинського. Член Президії Гетьман. ради. У 1930-х рр. очолював укр. громаду в Берліні, яка систематично проводила масштабні культ. й науково-просвітницькі заходи. До 1945 залишався одним із найближчих дорадників П.Скоропадського.

Автор низки спогадів про РУП, Укр. соціал-демократ. спілку та СВУ.

1945 заарештований рад. контррозвідкою в Німеччині, вірогідно в Берліні, та вивезений до СРСР.

П. у Темниківському таборі в Мордовії.

ЯСЬ Олексій Васильович.

1. На переломі. «ЛНВ», 1905, т. 29—32
2. Значіння самостійної України для європейської рівноваги. Відень, 1916
3. Самостійна Україна мрією у 1791 р., політичною утопією 1854 р. й пекучою потребою в 1888 р. «Вістник Союзу визволення України», 1916, № 38—39
4. Табори полонених українців. Одеса, 1918
5. Мої «злочини». В кн.: Хліборобська Україна, кн. 2, зб. 2/4. Відень, 1920—21
6. Пам’яті В. Липинського. В кн.: Липинський як ідеолог і політик: Збірник статей. Ужгород, 1931

1. Що сталося з О. Скоропис-Йолтуховським? «Америка», 1949, 4 березня
2. І.Ф. За об’єктивну переоцінку гетьманського руху (порядком дискусії). «Свобода» (Джерсі-Сіті), 1956, № 40, 2 березня
3. Потульницький В.А. Нариси з української політології (1819—1991): Навчальний посібник. К., 1994
4. Сидоренко Н. Скоропис-Йолтуховський Олександр. В кн.: Українська журналістика в іменах: Матеріали до енциклопедичного словника, вип. 6. Львів, 1999
5. Патер І. Союз визволення України: Проблеми державності і соборності. Львів, 2000
6. Сергійчук В. Етнічні межі і державний кордон України. К., 2000
7. Назарук Ю. Діяльність Олександра Скоропис-Йолтуховського у роки Першої світової війни. В кн.: Український історичний збірник, вип. 5. К., 2002
8. Осташко Т. Персональний склад керівних органів Українського союзу хліборобів-державників. В кн.: Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету, вип. 14. Запоріжжя, 2002