Бібліографічне посилання: Водотика С.Г.
СЛАБЧЕНКО Михайло Єлисейович [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Slabchenko_M (останній перегляд: 18.03.2022)
СЛАБЧЕНКО МИХАЙЛО ЄЛИСЕЙОВИЧ
СЛАБЧЕНКО Михайло Єлисейович (21.09.1882—27.11.1952) — історик, правник, економіст, археограф, публіцист, діяч національно-визвольного та культурно-освітнього рухів, прихильник соціал-демократ. ідей. Дійсний член ВУАН (1929). Професор (1920), д-р історії (1928). Батько Т.Слабченка. Н. в передмісті м. Одеса. Закінчив Новорос. ун-т в Одесі (1910), вчився в Паризькому ун-ті (1911). У 1920-ті рр. — лідер українознавців Одеси, професор Одес. ін-ту нар. освіти (1920—30), Археол. ін-ту та ін. вузів; член наук. т-в (Історичного товариства Нестора-літописця, Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства, Одеської комісії краєзнавства при ВУАН та ін.); співробітник комісій ВУАН (історії західнорус. та укр. права, порайонного дослідження історії України та ін.); чл.-кор. Укр. НДІ марксизму-ленінізму. Фундатор осередку укр. історіографів Одеси — керівник істор. секції Одес. наук. т-ва при ВУАН (1926—30), філії Харків. науково-дослідної кафедри історії укр. к-ри (1926—30). Його учнями були О.Варнеке, С.Ковбасюк, М.Рубінштейн, Т.Слабченко. Автор більш як 240 публікацій, зокрема 12 монографій, серед яких визначаються досліди з політ., соціально-екон. та юрид. історії Гетьманщини й Запорожжя 17—18 ст., що зберегли своє наук. значення. С. створив власну схему історії України на базі соціологічного методу та поєднання істор., соціологічного, юрид. і політологічного підходів у річищі державницького напряму; був одним із засновників нац. історично-правової науки. Найбільш визначними працями вченого є такі: "Малорусский полк в административном отношении: Историко-юридический очерк" (1909); "Опыты по истории права Малороссии ХVII i XVIII вв." (1919); "Організація господарства України: Від Хмельниччини до світової війни, т. 1: Господарство Гетьманщини, ч. 1—4" (1922—25); "Соціально-правова організація Січі Запорозької" (1927); "Паланкова організація Запорозьких Вольностів" (1929). Був репресований, засуджений у справі "Спілки визволення України" (1930). П. у м.Первомайськ у злиднях після відбуття покарання. Реабілітований 1989, поновлений в АН УРСР 1990. Бібліогр.: Академік М.Є. Слабченко: Наукова спадщина і життєвий шлях. Одеса, 1995. |