СЛАБЧЕНКО Євген (псевд. — Деслав; 1898—1966) — кінорежисер і кіносценарист, один із фундаторів авангардистського кіно, історик та сусп. діяч, учасник укр. національно-визвол. змагань 1917—21, дипкур’єр Української Народної Республіки. Родич історика М.Слабченка. Н. в с. Таганча (нині село Канівського р-ну Черкас. обл.). Закінчив г-зію в Білій Церкві одночасно з письменником Ю.Смоличем. Після поразки укр. визвол. змагань опинився на еміграції (Чехословаччина, Німеччина, Франція, Іспанія). Навч. і працював на ниві кіномистецтва в Парижі (Франція; 1925—39), Мадриді (Іспанія; 1939—53), Ніцці (Франція; 1953—66), де став однією з чільних постатей у культ. житті укр. еміграції. Брав участь у зйомках багатьох фільмів у Франції, Іспанії, також у Монако, Португалії, Швейцарії, Єгипті, займався літ. діяльністю, став членом Т-ва письменників Іспанії. Брав участь у створенні низки важливих фільмів: "La mar-che des maschines" ("Марш машин", 1928), "La nuit electri- que", ("Електричні ночі", 1929), "Montparnasse", ("Монпарнас", 1931), "Revelation", ("Ревеляція", 1948), "La Balafiela de los tres amores", ("Балада трьох кохань", 1951), "Країна чорної землі" (1955), "Картини в негативі" (1956), "Vision Fantastique" ("Фантастична візія", 1957) та ін.; його високо цінували видатні діячі кіно Л.Бунюель, Л.Кавальканті, М.Карно, Р.Клер, Ю.Брінер, письменник В.Винниченко та ін. За фільм "Війна хлопчиків" ("Генерали без ґудзиків") С. був удостоєний престижної премії журналістів США у 1938. Був також удостоєний почесного диплома Венеціанського кінофестивалю 1957 (за фільм "Фантастична візія"), брав участь у зйомках (як режисер, кіносценарист, оператор, монтажер) десятків кінофільмів у Франції, Іспанії, Португалії, Швейцарії, Монако, був одним із зачинателів телефільмів в Іспанії та Монако.

С. є автором худож. творів, присвячених життю укр. еміграції, укр. визвол. змаганням, у т. ч. й Українській повстанській армії, прагнув зняти художні фільми, присвячені І.Мазепі, С.Петлюрі, Є.Коновальцю, документальні фільми "Карпатська Україна", "Мазепа у світовому мистецтві", написав історико-туристичний путівник про укр. еміграцію у Швейцарії, працював у ряді закордонних архівів у пошуках україніки. Є автором "Історії української дипломатії" (три її машинописних примірники депонував у різних б-ках Заходу), формував у Зх. Європі "Український кіноархів" та "Українську міжнародну бібліотеку" ("Українську бібліотеку-архів"), купив чи отримав у дар ряд приватних б-к та архівів, що належали рос. та укр. емігрантам, зокрема зібрання Гречкосіїв, Трегубова, М.Кочубея.

П. у м. Ніцца.

Нині архів Деслава перебуває у приватних зібраннях франц. громадян.

1. Мицик Ю. З кореспонденції кінорежисера Євгена Деслава. В кн.: Пам’ятки: Археографічний щорічник, т. 9. К., 2008
2. Листування Євгена Деслава. К., 2009