СЛОВАЦЬКИЙ Юліуш (04.09. 1809—03.04.1849) — один із найвидатніших польс. поетів доби романтизму, драматург, епістолограф. Н. в м. Кременець. Походив зі шляхетської родини. 1828 С. отримав диплом юриста Віленського ун-ту.

Із 1829 — службовець мін-ва фінансів у Варшаві. Літ. дебют відбувся 1830 поемою "Гуго". Після вибуху польського повстання 1830—1831 співпрацював із дипломатичною службою повстанців, очоленою кн. А.-Є.Чарторийським, у липні 1831 здійснив місію до Парижа (Франція) і Лондона (Велика Британія). Після поразки повстання — емігрант у Парижі. 1832 видав пер-ші дві поетичні збірки, 1833 у Швейцарії — третю. А.Міцкевич назвав цю поезію "святинею без Бога".

У лютому 1836 зі Швейцарії переїхав до Риму (Італія), де заприязнився із З.Красінським, який став першим проникливим критиком його творчості. Протягом наступного року подорожував по Греції, Єгипту, Палестині, Сирії. Потім постійно мешкав у Парижі.

Залишив багатий і різнорідний творчий доробок: 13 драм ("Балладина", "Фантазій", "Кордіан", "Ксьондз Марек", "Лілля Венеда", "Марія Стюарт", "Мазепа", "Міндовг", "Срібний сон Саломеї" та ін..), 20 поем ("Година мислі", "У Швейцарії", "Батько зачумлених", "Ангеллі", "Беньовський", "Вацлав", "Гене- зис із Духу", "Король Дух" та ін.), сотні віршів, листів і одну повість ("Гуго"). Дослідники поділяють його творчість на 4 періоди: ранній, позначений впливом класицизму, просвітницького деїзму, реліг. скептицизму; другий — характеризується християн. етикою, далі переважило зацікавлення давньою історією і, нарешті, період творення власної філос. концепції, яку назвав генезисною. Його творчість піднімає проблеми національно-визвол. боротьби, історії польс. народу, універсальної екзистенції; в останній період характеризується містицизмом на ґрунті своєрідної генезисної філософії.

У частині творів С. відтворено події з історії України, яку дуже любив як свою малу Вітчизну. Драми "Срібний сон Саломеї", "Беньовський", "Ксьондз Марек" присвячені добі Коліївщини та Барської конфедерації 1768; "Ян-Казимир" (дійшла в уривках) — добі Хмельниччини. Події в драмі "Мазепа" відбуваються в подільському замку, в поетичній повісті "Змій" відтворено образ козацтва, у незакінченому романі "Король Лядови" (1832, франц. мовою) сюжет розгортається в просторі славнозвісної "Софіївки" та на Поділлі. В ін. творах поета змальовано пейзажі Волині, Поділля, міста Кременець ("Фантазій", "Балладина", "Лілля Венеда"), використано укр. мовні елементи ("Українська думка", "Змій").

Твори митця перекладали на укр. мову Олена Пчілка, І.Верхратський, М.Старицький, В.Щурат, М.Зеров, М.Рильський, М.Бажан, М.Зісман, Борис Тен, Д.Павличко, Р.Лубківський та ін.

П. у м. Париж. 1927 його тіло перевезено до Кракова й поховане на Вавелі.

1. Рихлік Є. Українські мотиви в поезії Юлія Словацького. Ніжин, 1929
2. Мочульський М. Гощинський, Словацький і Шевченко як співці Коліївщини. Львів, 1936
3. Вервес Г. Юліуш Словацький і Україна. К., 1959
4. Левінська С. Юліуш Словацький. К., 1973
5. Вервес Г. Україна у творчості Ю. Словацького. В кн.: Польська література і Україна. К., 1985
6. Радишевський Р. Юліуш Словацький: Життя і творчість. К., 1985
7. Бовсунівська Т. Феномен українського романтизму: Етногенез і теогенез. К., 1997
8. Грабович Г. Грані міфічного: Образ України в польському й українському романтизмі. В кн.: Грабович Г. До історії української літератури: Дослідження, есе, полеміка. К., 1997
9. Радишевський Р. За мною майбутнє. В кн.: Словацький Ю. Поезії. К., 1999
10. Юліуш Словацький і Україна: Збірник наукових праць: Київські полоністичні студії, т. 2. К., 2000