 Бібліографічне посилання: Мартинов А.Ю.
СЛОВЕНІЯ, Республіка Словенія [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Sloveniia_1 (останній перегляд: 18.03.2022)
СЛОВЕНІЯ, РЕСПУБЛІКА СЛОВЕНІЯ
СЛОВЕНІЯ, Республіка Словенія — д-ва на пн. зх. Балканського п-ова. Територія 20 253 км2. Населення 2 млн 053 тис. осіб (2011). Столиця — м. Любляна. За держ. устроєм С. є парламентсько-президентською республікою. Глава д-ви — президент. Виконавча влада належить прем’єр-міністру, якого затверджує парламентська більшість. У давні часи територія С. була заселена іллірійсько-кельтськими племенами. У 1 ст. захоплена Римом Стародавнім, після чого тут були утворені провінції Норик і Паннонія. У 6—7 ст. тут з’явилися слов’ян. племена, із 626 князівство Карантанія звільнилося від аварів та опинилось у складі політ. об’єднання Само. Із 745 ця територія була у васальній залежності від баварського герцогства. Поступово поширювалося християнство. Із 788 визнано васальну залежність від д-ви франків. На поч. 10 ст. Нижня Паннонія була захоплена угорцями. В 11—12 ст. утворилися самостійні князівства Каринтія, Штірія, Крайна, Істрія, Гориця. У серед. 13 ст. за словенські землі розгорнулася боротьба між чеським королем і австрійс. герцогом Пржемислом II Отакаром та Рудольфом IV, графом Габсбургом (із 1273 — нім. король Рудольф I, із 1278 — ще й австрійс. і штірійський герцог). У серед. 15 ст. почастішали набіги турків. Творцями словенської літ. мови ста-ли провідники протестантизму Примож Трубар та Юрій Далматинець. У 17—18 ст. за часів Контрреформації спостерігається певний екон. занепад. 1809—14 Крайна, Гориця, Примор’є належали до створеної франц. імп. Наполеоном I Бонапартом Іллірійської провінції. У цей час активізувався розвиток капіталіст. відносин. За рішенням Віденського конгресу 1814—1815 словенські землі були передані Австрійс. імперії. Після революції 1848 (див. Революції 1848—1849 років в Європі) інтенсивно розвивалася промисловість. 1864 створена культурно-просвітницька орг-ція "Матиця Словенська". Посилилася політ. боротьба між консервативними прихильниками федерації з Австрійською імперією та лібералами, які закликали до об’єднання всіх словенських земель. У 1890-х рр. створені політ. партії: клерикальна Словенська нар. партія, ліберальна національно-демократична та соціал-демократична, члени якої були прихильниками створення югослов’янської федерації. Після Першої світової війни С. 1 грудня 1918 увійшла до складу Королівства сербів, хорватів і словенців (із 1929 — Югославія). 6 квітня 1941 територія С. була окупована й поділена: Північ — Німеччині, Південь — Італії, Схід — Угорщині. Із 29 листопада 1945 С. перебувала у складі Югославії, де була найбільш економічно розвинутою республікою. 25 червня 1991 проголошено незалежність Республіки Словенія. С. вступила до Північноатлантичного альянсу 2004 та до Європейського Союзу 1 травня 2004. У січні 2007 С. запровадила спільну європ. грошову одиницю — євро. Українсько-словенські відносини впродовж 18—19 ст. розвивалися в заг. контексті зв’язків укр. народу з балканськими слов’янами. Дипломатичні відносини з Україною С. встановила 10 березня 1992. Упродовж 1990-х рр. в умовах війн на території колиш. Югославії українсько-словенські відносини розвивалися уповільнено. Новий етап співпраці настав після вступу С. до ЄС. У жовтні 2011 з держ. візитом в Україні побував президент Словенії Д.Тюрк. Було підписано угоду про співпрацю в боротьбі з організованою злочинністю, угоду про співробітництво у сфері туризму, протокол про співпрацю в митних справах, протокол між МЗС двох країн про консультації з питань європейської інтеграції. | 
