СЛОВ’ЯНСЬКИЙ З’ЇЗД 1848 У ПРАЗІ — перший з’їзд представників слов’ян. нац. рухів Австрійс. імперії. Ставив за мету скоординувати й об’єднати зусилля слов’ян. народів, землі яких входили до складу Австрійс. імперії, для захисту нац. інтересів перед небезпекою наступу пангерманізму. Відбувся 2—12 червня 1848 у Празі (нині столиця Чехії). У С.з. взяли участь 363 делегати, у т. ч. 61 — у складі польсько-укр. групи з Галичини. Галицьких українців представляла делегація Головної руської ради у складі І.Борисикевича, Г.Гинилевича, О.Заклинського, Закарпаття — А.Добрянський, поляків — делегація Центральної ради народової та Руського собору на чолі із кн. Є.-Г.Любомирським за участю Л.Сапіги, К.Ценглевича та інших.

Засідання С.з. відбувалися в 3-х комісіях: чехо-словацькій, польсько-укр. та південнослов’янській. Укр. делегація домагалася визнання за українцями рівних прав і свобод поряд з ін. народами, прийняття до майбутньої слов’ян. федерації і висловлювала прагнення закласти в Галичині основу для нац. розвитку всіх українців імперії та забезпечити визнання нац. ідентичності всієї укр. нації. Позиція укр. делегації, підтримана іншими слов’янами, забезпечила їй моральну перемогу — визнання польс. делегацією справедливості її вимог. Свідченням цього стало укладення компромісної угоди між обома делегаціями (7 червня 1848), що гарантувала рівноправність представників усіх національностей і віровизнань у Галичині в адм. і освіт. справах; створення спільної українсько-польс. нац. гвардії; єдиного сейму та органу виконавчої влади. Спірне питання про поділ Галичини на дві окремі провінції (укр. і польську) відкладалося до вирішення його сеймом.

С.з. прийняв "Маніфест до європейських народів". У документі засуджувалися будь-які форми нац. гноблення, вищими цінностями проголошувалися свобода, громадян. і нац. рівноправність та визначалася програма демократ. перетворень, спрямованих на забезпечення рівноправності й самоврядування слов’ян. народів. С.з. виробив (не встиг прийняти) звернення на ім’я австрійс. імп. Фердинанда I Габсбурга, в якому висловлювалась ідея перетворення Австрійс. монархії на федерацію рівноправних автономних народів на чолі з конституційною династією Габсбургів. Також розроблено проект федеративного союзу австрійс. слов’ян для взаємного захисту й підтримки їхніх нац. прав, конституції і свободи. Припинив роботу 12 червня у зв’язку з початком повстання у Празі та обстрілом міста австрійс. військом. Участь у роботі С.з. укр. представників стала першою маніфестацією на міжнар. рівні незалежницьких прагнень відродженого українства, його непохитної волі до боротьби за політ. та нац. права.

1. Созанський І. До історії участи галицьких русинів у слов’янському конгресі в Празі 1848 p. «ЗНТШ», 1906, т. 72
2. Брик І. Слов’янський з’їзд у Празі 1848 р. і українська справа. Там само, 1920, т. 129
3. Наваловський М. Українці і слов’янський конгрес у Празі 1848 р. X., 1930
4. Стеблій Ф. Революція 1848 року і Західна Україна. «Наука і суспільство», 1968, № 11
5. Борис В. Деякі питання польсько-українських відносин під час революції 1848 р. в Галичині. В кн.: Українське слов’янознавство, вип. 6. Львів, 1972
6. Стеблій Ф. Ідея української незалежності в політичній думці Галичини середини ХIХ ст. В кн.: III Міжнародний конгрес україністів, Харків, 26—29 серпня 1996 р. Х., 1996