"СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ" — видатна пам’ятка давньорус. літератури. Розповідає в поетичній формі про похід ("полк"; слово має також значення "військо", "битва") новгород-сіверського кн. Ігоря Святославича на половців 1185. Похід (в якому також брали участь брат і сини Ігоря) закінчився нищівною поразкою, князі потрапили в полон.

Унікальність "Слова..." стала причиною дискусій з приводу його автентичності, що ведуться з моменту публікації пам’ятки 1800. Протягом останніх 200 років "Слово..." перебуває у фокусі уваги світ. русистики, йому присвячена величезна за обсягами література. Текст "Слова..." містився в списку, що входив до складу збірника з кількох різних творів (Хронограф, "Временник еже нарицается летописание русских князей и земли Рускыя", "Сказание о Индии богатой", "Повесть об Акире Премудром", "Слово о полку Игореве", "Девгенево деяние"), який зберігався, імовірно, у б-ці Спаського монастиря в Ярославлі (нині місто в РФ) і бл. 1792 потрапив до колекції графа О.Мусіна-Пушкіна. Ім’я автора "Слова..." і час його створення не відомі. О.Мусін-Пушкін і його співробітники не змогли встановити час написання "Слова..." Д.Лихачов, О.Творогов та ін. датують пам’ятку 1188. Перед публікацією "Слова..." з нього зняли копію для рос. імп. Катерини II. Сам рукопис "Слова..." загинув у моск. пожежі 1812. Зникнення збірника, до якого входило "Слово...", унеможливило його пізніший палеографічний аналіз. На думку більшості дослідників, список "Слова...", що перебував у тому збірнику, можна датувати 16 ст. Загибель єдиного списка "Слова..." і його надзвичайно високі художні якості, що підносять його над всіма ін. пам’ятками давньорус. писемності 12 ст., створили ґрунт для сумнівів у його автентичності в рос. істориків 1-ї пол. 19 ст., а в 20 ст. до них приєдналися франц. філологи Л.-П.Леже і А.Мазон. "Слово..." вважали або підробкою, або стилізацією 16—18 ст. Рос. історик О.Зимін припускав, що "Слово..." написав учений монах з України Іоїль Биковський наприкінці 18 ст. Протягом останніх 50-ти років багато дослідників намагалися довести принципову схожість "Слова..." з багатьма літ. пам’ятками 12 ст. Лексичний склад і художні засоби "Слова..." виявилися характерними для давньорус. мови старшого періоду (11—13 ст.). Підтвердилась достовірність ряду подій, про які оповідає "Слово..." Важливим доказом справжності твору є впевненість значної частини істориків у тому, що події походу Ігоря до Половецького степу викладені й оцінені їхнім сучасником.

Величезну за обсягами наук. літературу викликала проблема авторства "Слова..." При всій насиченості східнослов’янським фольклором "Слово...", поза сумнівом, є авторським літ. твором. Досі спроби встановити особу автора успіху не мали. Вчені вважають, що той автор добре розумівся на військ. справі і воєнному мистецтві, знав заг. політ. ситуацію на Русі й на її рубежах, точно (хай в узагальнено-поетичній формі) відтворив стосунки поміж князями. Отже, "Слово..." було написане, швидше за все, сучасником відображених у ньому подій, незабаром після походу Ігоря Святославича у степ.

Дискусійною залишається роль "Слова..." як істор. джерела. Минули часи, коли істор. інформацію "Слова..." розуміли буквально-точно. Сьогодні мало в кого з істориків чи філологів виникають сумніви в тому, що "Слово..." відбиває істор. дійсність свого часу в художньо-узагальненій формі. Крім того (як показали А.Робінсон, Д.Альшиц та ін. літературознавці), будучи авторським твором, "Слово..." спочатку було створене в усній формі, далі — записане. Але протягом багатьох десятиліть (може й століть) "Слово..." продовжувало жити у формі усного твору, що виконувався на княжих з’їздах, учтах тощо. У тривалому процесі усного життя до "Слова..." потрапляли пізніші нашарування. Напр., князі Роман Мстиславич волинський і Мстислав Мстиславич галицький відображені в пам’ятці не такими, якими були в 1180-х рр., а діячами і полководцями початку (Роман) і другого десятиліття (Мстислав) 13 ст. Подібним усним побутуванням "Слова..." можна пояснити багато ін. істор. неточностей у ньому. З другого боку, істор. інформація "Слова..." часом надзвичайно глибоко і точно розкриває сучасне йому політ. становище Русі. Напр., тривалий час незрозуміле для дослідників звернення автора до багатьох рус. князів прибути до Києва і "поблюсти" стольний град Русі відбило досліджену В.Пашутом систему сюзеренітету колективного. Істор. інформація "Слова..." досі не повністю розгадана і потребує копіткого й неупередженого дослідження.

Вид.: Ироическая песнь о походе на половцов удельного князя Новагорода-Северского Игоря Святославича. М., 1800; Слово о полку Игореве. М.—Л., 1950.

КОТЛЯР Микола Федорович

1. Орлов А.С. Слово о полку Игореве. М.—Л., 1946
2. Адрианова-Перетц В.П. «Слово о полку Игореве» и памятники русской литературы XI—XIII вв. Л., 1968
3. Рыбаков Б.А. «Слово о полку Игореве» и его современники. М., 1971
4. Лихачев Д.С. «Слово о полку Игореве»: Историко-литературный очерк. М., 1976
5. Франчук В.Ю. Літописні оповіді про похід князя Ігоря. К., 1988
6. Энциклопедия «Слова о полку Игореве», т. 1—5. СПб., 1995
7. Кінан Е. Російські історичні міфи. К., 2001
8. Keenan E. Josef Dobrovsky and the Origins of the Igor’s Tale. Cambridge, Massachusetts, 2003
9. Скляренко В. Темні місця в «Слові о полку Ігоревім». К., 2003
10. Зимин А.А. Слово о полку Игореве. СПб., 2006
11. Зализняк А.А. «Слово о полку Игореве»: Взгляд лингвиста. М., 2008