СМЕРДИ — у середньовічній Русі — 1) назва сільс. населення взагалі; 2) категорія неповноправного сільс. населення, правовий статус якого є предметом дискусії. Відомі такі інтерпретації терміна: а) С. — спочатку вільне сільс. населення, частина якого поступово потрапляла у феод. залежність (Б.Греков, І.Смирнов); б) С. — особисто вільні селяни, які сиділи на держ. землі та сплачували данину, але з часом частина їх опинилася в особистій залежності від князя-вотчинника (Л.Черепнін); в) С. — раби-холопи, яких посадили на землю (О.Зимін); г) слід розрізняти "зовнішніх" С., якими ставали обкладені даниною підкорені племена, та "внутрішніх" С. — посаджених на князівські землі рабів-полонених (І.Фроянов); ґ) С. — феодально залежне населення, яке служило князю податями й військ. повинністю (Б.Рибаков).

Джерела відрізняють С. від "людей" (членів общини). За "Руською Правдою" та літописами простежуються зв’язок С. із князем і, вірогідно, особиста залежність від князя. Нормативом княжої поведінки було опікуватися С. Імовірно, йдеться про взаємозв’язок "опіка / данина за опіку". Правовий статус С. був порівняно низьким, за вбивство смерда платили стільки ж, скільки за холопа та рядовича, спадщина С. йшла князю. Серед учасників воєнних походів найменшу винагороду від князя отримували С. Проте С. (принаймні частина їх) платили "продажу" (штраф) князю, що було ознакою вільних людей. "Простора Правда" забороняє проводити смердам суд. випробування ("мучити" смерда) "без княжа слова", що вказує на наявність початкового самоврядування.

Термін "смерди" як означення категорії населення побутував на рус. землях (зокрема у Галичині, Новгороді Великому, Пскові; нині місто в РФ) до кінця 15 — поч. 16 ст., а пізніше вживався лише в значенні "людина низького походження" і як образлива лайка. Ця обставина утруднює семантичний аналіз слова "смерд".

ВІЛКУЛ Тетяна ЛеонідівнаЛ.

1. Максимейко М.О. Про смердів «Руської Правди». В кн.: Праці комісії для виучування історії західньо-руського та вкраїнського права, вип. 3. К., 1927 (републікація: Антологія української юридичної думки, т. 2. К., 2002)
2. Юшков С. Нариси з історії виникнення і початкового розвитку феодалізму в Київській Русі. К., 1939
3. Греков Б.Д. Киевская Русь. М.—Л., 1953
4. Черепнин Л.В. Из истории формирования класса феодально-зависимого крестьянства на Руси. В кн.: Исторические записки, т. 56. М., 1956
5. Смирнов И.И. Очерки социально-экономических отношений Руси ХII—ХIII вв. М.—Л., 1963
6. Романов Б.А. Люди и нравы древней Руси. М.—Л., 1966
7. Зимин А.А. Холопы на Руси (с древнейших времен до конца XV в.). М., 1973
8. Рыбаков Б.А. Смерды. «История СССР», 1979, № 1—2
9. Моця О.П. Село Київської Русі. В кн.: Історія українського селянства, т. 1. К., 2006
10. Фроянов И.Я. Зависимые люди Древней Руси (челядь, холопы, данники, смерды). СПб., 2010