СМОЛЬКА (Smolka) Станіслав (29.06.1854—27.08.1924) — польс. історик-медієвіст, видавець джерел, організатор наук. життя. Син Ф.Смольки. Н. в м. Львів. Навч. у львів. г-зії. 1870—71 — студент Львівського, 1871—73 — Геттінгенського ун-ту. 1873 захистив докторську дис. на тему: "Polnische Annalen bis zum Anfange des vierzehnten Jahrhunderts" (керівник — проф. Г.Вайтц). 1875 на підставі праці "Przegląd stosunków domu habsburskiego do Węgier aż do ustalenia dynastii habsburskiej na tronie węgierskim z Ferdynandem I" здобув габілітацію в Ягеллонському ун-ті. Від 1875 — доцент, 1877—1902 — професор, 1896—98 — ректор Ягеллонського ун-ту. Чл.-кор. (1881), дійсний член (1884), президент (1890—1903) АН у Кракові. 1886 започаткував і до 1901 керував археогр. експедиціями до Риму (Італія). 1893 заснував Наук. станцію в Парижі. 1908—1919 — директор Архіву гродських і земських актів у Кракові. 1912—17 — директор музею Чарторийських у Кракові. 1919—24 — професор Катол. ун-ту в Любліні. Творець наукової школи (учні — Ф.Буяк, С.Кентжинський, Я.-К.Кохановський, Ф.Конечни, С.Кшижановський, С.Кутшеба, В.Собєський, В.Токаж, Б.Ульяновський, С.Закшевський та ін.). Член Угор. АН (1891), Чеської АН (1898), Югослов’ян. АН (1898), почесний член Т-ва приятелів наук у Познані (1891), член Істор. т-ва в С.-Петербурзі та Ризі (1891), Археол. т-ва в Москві (1901), почесний член Польс. істор. т-ва (1924).

Був прихильником консервативної ідеології краківської істор. школи. Досліджував польс. середньовіччя ("Henryk Brodaty: Ustęp z dziejów epoki piastow-skiej" (1872), "Początki feudalizmu, studium historyczne" (1874), "Mieszko Stary i jego wiek" (1881), "Szkice historyczne" (1882—1883), "Rok 1386, w pięciowiekową rocznice" (1886), "Kiejstut i Jagiełło" (1889), "Najdawniejsze pomniki dziejopisarstwa rusko-litewskiego: Rozbiór krytyczny" (1890), "Polska i Branderburgia za czasów Jagiełły" (1896)), Новий час ("Polska i Austria w latach 1526—27" (1877), "Józef Szujski, jego stanowisko w literaturze i społeczeństwie" (1883), "Polityka Lubeckiego przed powstaniem listopadowym" (1907)), методологічні проблеми історії ("O obowiązkach i zadaniach docenta historii" (1875), "O pojęciu, zadaniu i stanowisku historii" (1879), "Słowo o historii" (1882)). Видав "Kodeks dyplomatyczny klasztoru tynieckiego" (ч. 2, 1875), "Pamiętnik Napoleona Serawskiego" (1907), "Korespondencja Lubieckiego z ministrami sekretarzami stanu Ignacym Sobolewskim i Stefanem Grabowskim" (т. 1—4, 1909). В оцін-ці польсько-укр. взаємин акцентував на вагомості цивілізацій-ної місії Польщі на укр. землях, критично сприймав істор. ідеологію нової укр. історіографії, зокрема М.Грушевського та його школи ("Die russische Welt: Historisch-politische Studien" (1916), "Les Ruthènes et les problèmes religieux du monde russien" (1917)).

П. у Новошичах на Поліссі.

1. Zakszewski S. Stanisław Smolka. «Kwartalnik Historyczny», 1924, r. 28
2. Tymieniecki K. Charakterystyka naukowej działalności Stanisława Smolki (1854—1924). «Życie i Myśl», 1950, r. 1
3. Mikucki S., Gieysztor A. Stanisław Smolka jako mediewista. В кн.: Spór o historyczną szkołę krakowską. Kraków, 1972
4. Barycz H. Stanisław Smolka w Życiu i nauce. Kraków, 1975
5. Maternicki J. Stanisław Smolka — powrot historiografii polskiej do mitu jagiełłońskiego. В кн.: Maternicki J. Historiografia i kultura historyczna. Warszawa, 1990
6. Wyrozumski J. Smolka Stanisław (1854—1924). В кн.: Polski słownik biograficzny, t. 39. Warszawa—Kraków, 1999—2000
7. Його ж. Stanisław Smolka (1854—1924). В кн.: Uniwersytet Jagiełłoński: Złota księga Wydziału Historycznego. Kraków, 2000