СМОЛИЧ Юрій Корнійович (07.07(25.06).1900—28.08.1976) — прозаїк, публіцист, драматург, мемуарист, літ. і театральний критик, журналіст, громад. і політ. діяч. Герой Соц. Праці (1970). Н. в м. Умань у сім’ї вчителя г-зії. Закінчив Жмеринську г-зію (1918), вступив до Київ. комерційного ін-ту. Із 1919 — санітар, лікпом і діловод Подільської районної управи Т-ва Укр. Червоного Хреста. 1921—24 — актор різних театрів, із 1922 — театру ім. І.Франка; 1924—28 — інспектор театрів Головполітпросвіти Наркомосу УСРР. 1924 вийшла перша збірка оповідань С. "Кінець міста за базаром". Редактор журналів "Сільський театр" та "Університетський журнал" (1926—29). Був членом "Гарту", Вільної академії пролетарської літератури, Всеукраїнської спілки пролетарських письменників та з 1934 — Спілки письменників СРСР. Заст. голови Харків. орг-ції Спілки письменників України, із 1938 — голова; редактор "Літературного журналу", депутат Харків. міськради. Із початком Великої вітчизн. війни Рад. Союзу 1941—45 евакуйований до Алма-Ати (нині м. Алмати, Казахстан). Із кінця 1942 до 1950 — відп. редактор ж. "Україна" (Москва, Харків, Київ). Член к-ту "За повернення на Батьківщину" (Берлін; Німеччина). Член правління Спілки письменників СРСР (1942—76), заст. голови, член секретаріату правління Спілки письменників України (1944—63), голова правління Спілки письменників України (1971—73). Очолював Т-во культ. зв’язків з українцями за кордоном (1961—76).

Автор понад 40-ка збірок оповідань та повістей, у т. ч. пригодницьких ("Останній Ейджевуд", 1927; "Господарство доктора Гальванеску", 1929), романів-памфлетів проти укр. визвол. змагань, діячів Української Народної Республіки ("Фальшива Мельпомена", 1929; "По той бік серця", 1930; "Світанок над морем", 1956; дилогія "Мир хатам, війна палацам", 1958; "Реве та стогне Дніпр широкий", 1960), мемуарів "Розповідь про неспокій" (т. 1—3, 1968—72), "Розповіді про неспокій немає кінця" (кн. 1—3, 1972) та "Я вибираю літературу" (1970). Особливої популярності набула автобіографічна трилогія С. "Дитинство", "Наші тайни", "Вісімнадцятилітні" (1936—38). Всі твори С. виходили масовими тиражами; окремі з них були перекладені болг., польс., рос., словац., угор. та ін. мовами.

Кандидат у члени ЦК КПУ (1971), депутат ВР УРСР (1975).

П. у м. Київ. На могилі С. (Байковий цвинтар) встановлено пам’ятник (скульптор — А.Фуженко, архітектор — Т.Довженко).

Бібліогр.: Юрій Смолич. В кн.: Письменники Радянської України: 1917—1987: Бібліографічний довідник. К., 1988.

ГЕРАСИМОВА Галина ПетрівнаП.

1. Твори, т. 1—6. К., 1971—73
2. Твори, т. 1—8. К., 1983—86

1. Артюшенко Ю. На маргінесі книжки Ю. Смолича. Чикаго, 1952
2. Чапленко В. «З народом чи проти народу?». «Український самостійник» (Мюнхен), 1961, № 3
3. Піскунов В. Творчість Юрія Смолича. К., 1962
4. Ріпецький Н. 1430 сторінок брехні. «Вісник Організації оборони чотирьох свобід України» (Нью-Йорк), 1968, № 2
5. Чапленко В. Як Ю. Смолич реабілітує «забутий період». «Вільна Україна», 1969, № 59/60
6. Шаховський С.М. Юрій Смолич: Нарис про романіста. К., 1970
7. Смолич про тактику наступу на українську еміграцію. «Вісник Організації оборони чотирьох свобід України» (Нью-Йорк), 1976, № 9
8. Міськов О.В. Огляд фонду Ю.К. Смолича у ЦДАМЛМ УРСР. «Архіви України», 1980, № 6
9. Про Юрія Смолича: Спогади, статті, листи... К., 1980
10. Голубєва З.С. Юрій Смолич: Нарис життя і творчості. К., 1990
11. Попик В. Під софітами секретних служб: Документи з папки-формуляра на О.П. Довженка. «З архівів ВУЧК—ГПУ—НКВД—КГБ», 1995, № 1/2
12. Дашкевич Я. Надія Суровцова: Нотатки з нотаток. В кн.: Суровцова Н. Спогади. К., 1996
13. Антоненко-Давидович Б. Нащадки прадідів. К., 1998
14. Сизоненко О. Не вбиваймо своїх пророків. К., 2003
15. Танюк Л. Ровесник століття (Юрій Смолич). В кн.: Танюк Л. Слово. Театр. Життя, т. 2: Театр. К., 2003
16. Кілька «але» Юрія Смолича. В кн.: Ребро П. Вибрані твори, т. 7. Запоріжжя, 2011