ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

СМИРНОВ МИХАЙЛО ПАВЛОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Ясь О.В. СМИРНОВ Михайло Павлович [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Smyrnov_M (останній перегляд: 18.03.2022)
СМИРНОВ МИХАЙЛО ПАВЛОВИЧ

СМИРНОВ Михайло Павлович (1833—13(01).02.1877) — історик. Професор (1865). Н. в м. Санкт-Петербург. Закінчив 3-тю Петерб. г-зію та історико-філол. відділення Гол. пед. ін-ту (1855) в С.-Петербурзі. Учень Ф.Лоренца та М.Устрялова. 1854 відвідав Львів, де працював у місц. б-ках та архівах. Від 1855 — ад’юнкт Рішельєвського ліцею з рос. історії та статистики. 1861 виступив з актовою промовою "Спір між Литвою та Польщею про права на Волинь та Поділля". Екстраординарний (1865), ординарний (1868) професор рос. історії Новорос. ун-ту в Одесі. Очолював кафедру з рос. історії Новорос. ун-ту (1865—77). Захистив магістерську дис. на тему: "Доля Червоної, або Галицької Русі до її об’єднання з Польщею" (1860) в Петерб. ун-ті, докторську дис. на тему: "Ягелло—Яків—Владислав та перше об’єднання Литви з Польщею" (1868). Редактор "Записок Императорского Новороссийского университета" (1870—73). Від 1871 — декан, а упродовж 1874—77 — проректор Новорос. ун-ту. Опікувався справами незаможних студентів, зокрема прагнув за рахунок доброчинної допомоги надати їм дешеве житло. Викладав низку курсів з історії Литви, Зх. Русі (України та Білорусі) й Лівонського ордену в Новорос. ун-ті, котрі привернули увагу слухачів. Натомість лекції С. з рос. історії оцінювалися сучасниками як пересічні. У викладанні прагнув відійти від викладу історії з офіц. держ. канонів, зокрема включав до своїх лекцій своєрідні екскурси з нар. життя. Автор праць з історії укр. земель, зокрема Галичини, Волині та Поділля 14—16 ст. У своїх студіях обстоював право Росії на землі, які свого часу входили до складу давньорус. д-ви. Уважав, що в історії Галицько-Волин. Русі домінуючу роль відігравало місц. боярство.

П. у м. Одеса.


Праці:
  1. Судьбы Червоной, или Галицкой Руси до соединения её с Польшей. СПб., 1860
  2. Спор между Литвой и Польшей о правах на Волынь и Подолье. Одесса, 1863
  3. Ягелло—Яков—Владислав и первое соединение Литвы с Польшей, ч. 1. Одесса, 1868
Література:
  1. Маркевич А.И. Воспоминания о преподавателях историко-филологического факультета Новороссийского университета. В кн.: Новороссийский университет в воспоминаниях современников. Одесса, 1999
  2. Музичко О. Приватні та наукові контакти між західноукраїнськими та південноукраїнськими істориками у другій половині ХIХ — на початку ХХ ст. В кн.: Регіональна історія України, вип. 2. К., 2008

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • ГАЛИЧИНА
  • ЛІВОНСЬКИЙ ОРДЕН
  • ЛЬВІВ
  • ОДЕСА
  • ПОДІЛЛЯ
  • РІШЕЛЬЄВСЬКИЙ ЛІЦЕЙ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ВОЛИНЬ
  • ЗАПИСКИ ИМПЕРАТОРСКОГО НОВОРОССИЙСКОГО УНИВЕРСИТЕТА

  • Пов'язані терміни:
  • ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • ЗАПИСКИ ИМПЕРАТОРСКОГО НОВОРОССИЙСКОГО УНИВЕРСИТЕТА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)