СОФІЯ ОЛЕКСІЇВНА (27(17).09. 1657—14(03).07.1704) — дочка рос. царя Олексія Михайловича від першої дружини, Марії Милославської; правителька Моск. д-ви 1682—89. За ініціативи батька та під кер-вом відомого просвітителя, вихованця Київ. колегіуму Симеона Полоцького С.О. здобула добру освіту, вона вільно володіла польс. мовою, знала історію, була добре обізнаною з духовною і світською літературою. Відзначалася неабиякою енергійністю та зацікавленістю держ. справами, за якими пильно стежила ще в роки правління хворобливого брата Федора Олексійовича. Після смерті вінценосного брата (27 квітня 1682) взяла активну участь у боротьбі за владу придворних боярських угруповань, оскільки була незадоволена обранням на царський престол 10-літнього Петра I. У травні 1682 під час Моск. повстання С.О. разом зі своїми родичами Милославськими, спираючись на підтримку моск. стрільців, домоглася проголошення першим царем Івана Олексійовича та другим — Петра Олексійовича, а через кілька днів по тому — себе регентшею обох малолітніх царів. Очолюючи уряд, С.О. спирала- ся на підтримку кн. В.Голіцина, Ф.Шакловитого, кн. І.Хованського та ін. Восени 1682, аби уникнути тиску на себе з боку стрільців, придушила їхнє чергове повстання, стратила організаторів виступу, у т. ч. й колиш. свого спільника, стрілец. начальника кн. І.Хованського. Правління С.О. у сфері внутр. політики було позначене продовженням курсу батька та брата. Лише були зроблені деякі поступки міськ. посаду (див. Посадські люди), послаблено заходи з розшуку селян-утікачів. Дещо посилило-ся переслідування старовірів. У сфері зовн. політики С.О. також продовжила попередній курс на остаточне замирення з польс. королем. 1686 уряд С.О. підписав "Вічний мир" із Річчю Посполитою, згідно з яким кер-во останньої підтвердило свою відмову від претензій на Смоленськ (нині місто в РФ), Лівобережну Україну, Київ, Чернігово-Сіверську землю з м. Чернігів, а також поступилося Росії правом протекції над Запорозькою Січчю. Крім того, Москва уклала з Річчю Посполитою антиосман. союз, фактично приєднавшись до "Священної ліги", та зобов’язувалась організувати військові походи проти Кримського ханату. Організацію Кримських походів 1687 і 1689, активну участь в яких брали й укр. полки гетьмана І.Самойловича, С.О. доручила кн. В.Голіцину. Незважаючи на залучені до походів значні військ. сили, успіху вони не принесли. 1687 уряд С.О., реагуючи на незалежницькі заяви гетьмана І.Самойловича та прагнучи зняти із кн. В.Голіцина відповідальність за провал воєнної акції на Півдні, за звинуваченням у держ. зраді усунув від влади укр. гетьмана, затвердивши на його місце генерального осавула І.Мазепу, з яким кн. В.Голіцин тоді ж 1687 уклав нову угоду — Коломацькі статті. 1689 уряд С.О. підписав Нерчинський договір із Цінською імперією, який відкривав можливості вільної торгівлі між д-вами. Невдачі Крим. походів 1687 і 1689, суворі репресії проти стрільців та неспроможність уряду С.О. стати на шлях реформ послабили її позиції в боротьбі із прихильниками Петра I. У вересні 1689 при спробі за допомогою стрільців, очолюваних Ф.Шакловитим, не допустити до правління вже повнолітнього брата Петра Олексійовича була усунута останнім від держ. справ й ув’язнена в Новодівичому монастирі. С.О. було заборонено залишати стіни обителі, натомість родичі могли безперешкодно її відвідувати. Після вибуху й поразки чергового стрілец. повстання 1698, організатори якого виступали серед іншого й за повернення до влади С.О., під тиском Петра I була змушена прийняти примусовий постриг під іменем Сусанни.

ГОРОБЕЦЬ Віктор Миколайович

1. Щебальский П.К. Правление царевны Софии. М., 1856
2. Устрялов Н.Г. История царствования Петра Великого, т. 1: Господство царевны Софьи. СПб., 1858
3. Погодин М.П. Семнадцать первых лет в жизни императора Петра Великого: 1672—1689. М., 1875
4. Востоков А. Посольство Шакловитого к Мазепе в 1688 г. «Киевская старина», 1880, № 4—5
5. Grummey R.O. Aristocrats and Servitors: The Boyar Elite in Russia, 1613—1689. Princeton, 1983
6. Богданов А.П. Россия при царевне Софье и Петре I: Записки русских людей. М., 1990
7. Hughes L. Sophia, Regent of Russia: 1657—1704. New Heven — London, 1990
8. Богданов А.П. В тени Петра Великого. М., 1998
9. Хьюз Л. Царевна Софья: 1657—1704. СПб., 2001