"СОЮЗ ПОРЯТУНКУ", "Товариство справжніх і вірних синів Вітчизни" — перша таємна орг-ція декабристів у Росії, що діяла із лютого 1816 по січень 1818. Мала масонські форми організації (див. Масонство), поділялася за ступенями підлеглості на "братів", "мужів" та "боляр" ("бояр"). Засновниками були О.Муравйов, М.М.Муравйов, кн. С.Трубецькой, М.Муравйов-Апостол, С.Муравйов-Апостол та І.Якушкін, які складали "раду боляр", або "думу", що керувала товариством. Невдовзі були зараховані М.Лунін, М.Новіков, який прийняв Ф.Глинку і П.Пестеля. Орг-ція спиралася на законспіровану групу, що мала сліпо виконувати волю організаторів союзу — "боляр".

У січні 1817 союз прийняв статут, написаний П.Пестелем, і нову назву — "Товариство справжніх і вірних синів Вітчизни". Ця таємна орг-ція утворилася у складі до 30 осіб.

За статутом запрошені в члени "С.п." давали клятву не розголошувати його мету і правила. Порушнику клятви загрожували смертю від отрути чи клинка. Члени орг-ції мали платити внески за матеріальним станом кожного, усі повинні були залишатися на місцях держ. служби, аби в разі перевороту під час зміни імператора вони були в розпорядженні таємної організації. У статуті союзу залишалися окремі ідеї масонських орг-цій — про підтримку добрих намірів уряду, несприйняття й осудження соціальної несправедливості та неповаги до особистості людини. Із розпуском орг-ції через рік текст статуту було знищено. Ведуться дискусії, чи не був статут "С.п." перекладом статуту прусської масонської орг-ції "Тугенбунд" ще до його переробки для "Союзу благоденства", відомої під назвою "Зелена книга".

Члени союзу, переконавшись, що схилити рос. імп. Олександра I, як і дворян, до скасування кріпосного права буде неможливо, внесли в таємну частину програми ідею боротьби з абсолютизмом та вимогу встановити конституційну монархію. Для прискорення революц. впровадження конституційних порядків М.Лунін весною 1816 запропонував царевбивство кимось у масках, щоб новому імператору поставити від імені сусп-ва конституційні вимоги.

Мотивом для створення таємної орг-ції, як засвідчили на допитах декабристи, були часті зустрічі й обговорення кріпосної залежності, жорстокості поводження із солдатами, повсюдне казнокрадство, грабунок, неповага до людини взагалі. Член-організатор союзу І.Якушкін у спогадах писав, що по поверненні через два роки з походу в Зх. Європу їх зустріло старе і хворе сусп-во. Ін. засновник союзу кн. С.Трубецькой створення орг-ції пояснював внутр. становищем країни, зокрема, тривалими, що ставали дедалі частішими, виступами селян проти поміщиків, запровадженням О.Аракчеєвим військових поселень. Члени "С.п." орієнтувалися на досвід західноєвроп. д-в із представницькими органами правління.

Зміни зовн. політики Росії — вступ до Священного союзу монархів для придушення в Європі революц. визвол. повстань, підписання імп. Олександром I конституційної хартії для Царства Польського (листопад 1815) і чутки про готовність передати під його юрисдикцію Правобережну Україну, що вважалося серед декабристів зрадою, спричинили бурхливі дискусії декабристів у Москві наприкінці 1817. Деякі члени (І.Якушкін, князь Ф.Шаховськой та ін.) були готові самостійно йти на царевбивство. Радикально налаштована частина декабристів організувала наприкінці 1817 перехідне "Військове товариство", а "С.п." було реорганізовано, частина членів вийшла із союзу.

Дж.: Трубецкой С. Записки. СПб., 1906; Восстание декабристов, т. 1—4. М., 1925; Якушкин И.Д. Записки. М., 1926; Лунин М.С. Письма из Сибири. М., 1987.

1. Семевский В.И. Политические и обшественные идеи декабристов. М., 1909
2. Нечкина М.В. Движение декабристов, т. 1—2. М., 1955