СОКАЛЬСЬКА БИТВА 1519 — воєнне зіткнення між військами Великого князівства Литовського і Королівства Польського та Кримського ханату, яке мало місце в серпні 1519 під Сокалем.

У липні 1519 військо Крим. ханату, очолюване калгою Богатир-Гіреєм, вторглося в укр. області Королівства Польського та ВКЛ. Були спустошені Волинь, Поділля і Галичина. Підрозділи кримців з’явилися і в околицях Любліна (Польща). Набравши великий полон, Богатир почав повертатися додому. Навздогін ординцям рушили війська Польщі та ВКЛ. Зустріч противників відбулася неподалік м. Сокаль. Кримці спалили місто й розташувалися неподалік. Союзники стали табором на протилежному березі Зх. Бугу (прит. Нарева, бас. Вісли). Польсько-литов. військо складалося із 2 тис. укр. шляхти і 3 тис. коронного найманого війська. Також на допомогу поспішали: молдов. полк у 600 вояків, загін Я.Творовського з 500 кіннотників і не менше 1 тис. укр. шляхтичів. Заг. кер-во здійснював гетьман литовський кн. К.Острозький. Моск. посли в Криму нарахували його війська до 20 тис. вояків. Це, з урахуванням озброєних слуг, видається реальним. Чисельність крим. війська відома лише із джерел ворожої сторони. Згідно з ними воно сягало 40 тис. вояків. Намагання кн. К.Острозького уникнути відкритої битви опосередковано підтверджує чисельну перевагу кримців.

На військ. нараді кн. К.Острозький пропонував не залишати укріпленого табору і дочекатися підкріплень. Такої ж думки були й польс. урядовці: подільський воєвода М.Камінецький і королів. маршалок та львів. староста С.Ходецький. Однак частина командирів польських підрозділів була за наступальні дії. У цілому рада не дійшла остаточної думки.

Вранці наступного дня керманичі польс. найманого війська на свій розсуд почали переходити річку й шикуватися для атаки. Богатир-Гірей вдався до тактики заманювання противника на місце спаленого Сокаля. Це принесло свої плоди. Польс. важка кіннота, вступивши на територію згарищ міста, почала потрапляти в ями льохів на місці спалених будинків. Бойові порядки поляків зруйнувалися. Цим швидко скористалися кримці. Їхня лег- ка кіннота швидко локалізувала й оточила підрозділи ворога. Князю К.Острозькому, заскоченому зненацька виступом частини свого війська, нічого не залишалося як прикрити тил. Він, зібравши навколо себе свої полки, а також загони галицької шляхти М.Камінецького, зміг відбити всі атаки татар. А потім під прикриттям табору вивести військо з оточення і благополучно відступити. Втрати союзників були великими. Однієї шляхти, не рахуючи слуг, загинуло 1200 осіб. Багато вояків потрапило в полон. У стратегічному значенні битва не мала великої ваги. Наступного року на Поділлі було відбито чергове вторгнення кримців. Після чого Польща, ВКЛ і Крим. ханат заключили союзну угоду.

ЧЕРКАС Борис Володимирович

1. Pulaski K. Machmet-Girej chan Tatarów perekopskich i stosunki jego z Polską (1515—1523). СПб., 1898
2. Kolankowski L. Obrona Rusi za Jagiełłonów na przełomie 15 i 16 ww. В кн.: Księga pamiętkowa ku czci Bolesława Orzechowicza. Lwów, 1916
3. Herbst S. Bitwa pod Sokalem 1519. В кн.: Potrzewa historii czyli o polskim stylu życia, t. 11. Warszawa, 1978
4. Волынская краткая летопись. В кн.: Полное собрание русских летописей, т. 35. М., 1980
5. Литвин М. О нравах татар, литовцев и москвитян. М., 1994
6. Черкас Б.В. Україна в політичних відносинах Великого князівства Литовського з Кримським ханатом (1515—1540). К., 2006