СОКОВИЧ (Сакович) Євген Олександрович (1864—1946) — політ. діяч. За фахом — інженер шляхів сполучення. Член Української партії соціалістів-революціонерів. Із 29 листопада 1917 — товариш (заст.) ген. секретаря шляхів в уряді Української Центральної Ради, а з 18 січня до 28 квітня 1918 — нар. міністр залізничних шляхів УНР (у кабінеті В.Голубовича). Виношував ідею створення Всеукр. спілки залізничників на противагу Всерос. спілці залізничників, що діяла того часу. Перебуваючи на посаді товариша ген. секретаря шляхів сполучення, він умовив Генеральний секретаріат Української Центральної Ради виділити 16,3 тис. рублів на допомогу профспілковим організаціям залізничників-українців. За його пропозицією Рада народних міністрів Української Народної Республіки 10—11 лютого 1918 прийняла постанову про обмеження дій існуючих профспілкових к-тів, заборонивши їм втручатися в дії адміністрації, було доручено негайно за допомогою укр. орг-цій перевірити всіх відповідальних осіб щодо їхньої діяльності та прихильності до України; призначити комісарів і комендантів.

За часів гетьманату С. працював консулом Української Держави у Швейцарії (у Женеві), очолював комунікаційну комісію на переговорах укр. делегації із представниками РНК РСФРР.

Емігрувавши до Чехословаччини, викладав в укр. вищих навч. закладах. Зокрема, із 1922 працював доцентом меліорації в Українській господарській академії в Подєбрадах. Автор праць із залізничної інженерної справи.

П. у м. Потсдам (Німеччина).

1. Чалий В. Українська держава 1917—1920 рр. як суб’єкт міжнародного права. «Нова політика», 1996, № 1
2. Стрельський Г.В. Українські дипломати доби національно-державного відродження (1917—1920 рр.). К., 2000
3. Вєдєнєєв Д.В., Будков Д.В. Юність української дипломатії: Становлення зовнішньополітичної служби України в 1917—1923 роках. К., 2006