СОЛІД (лат. solidus nummus — міцна, масивна монета) — золота монета, яку замість ауреуса запровадив в обіг рим. імп. Константин I Великий (306—37), спочатку в західній (бл. 309), а з 324 — у сх. частині Рим. імперії. С. = 1/2 рим. фунта = 1/6 унції = 4 скрупулам = 4,55 г. Завдяки значним масштабам емісії і дотриманню метрологічних параметрів монетного карбування С. став осн. монетною та лічильно-грошовою одиницею Рим. д-ви, а згодом — Візантії. У зв’язку з високою пробою монетного металу, яка залишалася незмінною до 1453, карбування солідів мало значний вплив на випуск золотих монет у багатьох країнах Європи (спочатку — варварських королівствах, згодом — у ранньофеод. д-вах епохи Великого переселення народів — 4—5 ст.). Крім солідів, карбувалися також монети у 1/2 С. (семіс) та 1/3 С. (трієнс або треміс). Як грошово-лічильна одиниця С. дорівнював 24 срібним сіліквам.

Відомі поодинокі знахідки солідів на території України.

1. Зварич В., Шуст Р. Нумізматика: Довідник. Тернопіль, 1998