Бібліографічне посилання: Крупина В.О.
СОЛОВ’ЯНЕНКО Анатолій Борисович [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Solovianenko_A (останній перегляд: 18.03.2022)
СОЛОВ’ЯНЕНКО АНАТОЛІЙ БОРИСОВИЧ
СОЛОВ’ЯНЕНКО Анатолій Борисович (25.09.1932—29.07.1999) — оперний співак (лірико-драм. тенор). Нар. арт. УРСР (1969), нар. арт. СРСР (1975). Герой України (2008). Н. в м. Донецьк. 1949 закінчив середню школу із золотою медаллю. Навч. на гірничо-мех. ф-ті Донец. індустріального ін-ту, який закінчив із відзнакою. Заради продовження навчання вокалу та оперного мист-ва в засл. артиста РРФСР О.Коробейченка в Донецьку відмовився від направлення до аспірантури в Москву. Певний час працював викладачем у Донец. індустріальному ін-ті. Із 1962 — у Київ. театрі опери та балету ім. Т.Шевченка. 1963—65 стажувався в театрі "Ла Скала" (Мілан, Італія). 1967 — заслужений, 1969 — нар. артист УРСР. 1973—78 навч. в Київ. консерваторії. 1977—78 — соліст "Метрополітен-опера" (Нью-Йорк, США). 1996 із причин суб’єктивного характеру звільнений із Нац. академічного театру опери та балету України ім. Т.Шевченка. Виконавець понад 20-ти оперних партій, більше 10-ти програм камерного репертуару, старовинних арій, романсів укр., рос. та світ. класики. Виступав більше, ніж на 100 світ. сценах. Лауреат Ленінської премії (1980; її грошовий вираз передав у Фонд Миру), Держ. премії України ім. Т.Шевченка (1997); лауреат загальнонац. програми "Людина року" в номінації "Діяч культури та мистецтва року" (1998). 1998 присвоєно звання "Народний посол України". Нагороджений орденом "Дружби народів" (1982); Герой України із врученням ордена Держави (2008, посмертно). П. у смт Козин Обухівського р-ну Київ. обл., похований на місц. кладовищі. Пам’ятники митцю встановлено в Києві (2001) і Донецьку (2002). |