СОМКО (Сомченко, Самко, Самкович) Яким Семенович (р. н. невід. — п. 28(18).09.1663) — військ. і політ. діяч, переяслав. полковник (1660—62), гетьман наказний Лівобережної України (1660—63). Походив із заможної міщанської родини м. Переяслав (нині м. Переяслав-Хмельницький). Брат першої дружини Б.Хмельницького Ганни. Наприкінці 1647 С. дав притулок малолітнім дітям Б.Хмельницького, коли той вирушив на Запорозьку Січ піднімати козац. повстання. Брав активну участь у Національно-визвол. війні укр. народу серед. 17 cт. (див. Національна революція 1648—1676). 1654 очолював Переяслав. полкову сотню, певний час виконував обов’язки наказного переяслав. полковника. Входив до близького оточення гетьмана, залучався до вирішення держ. справ і виконання дипломатичних місій. У вересні 1654 за дорученням Б.Хмельницького С. відвідав царську ставку в Литві. Після смерті Б.Хмельницького і відсторонення І.Виговським гетьманича Ю.Хмельницького від влади С. ворогував із новообраним гетьманом, певний час переховувався від його переслідувань на Дону, де займався торгівлею. За деякими даними, ще 1659, після зречення булави наказним гетьманом під царською протекцією І.Безпалим, С. був обраний на його місце і на чолі 10 тис. козаків воював проти гетьмана І.Виговського. Після обрання на гетьманство Ю.Хмельницького восени 1659 С. виконував обов’язки наказного полковника Переяславського полку (за відсутності в полку полк. Т.Цицюри), а під час походу гетьмана на Волинь у 2-й пол. 1660 як наказний гетьман керував Лівобереж. Україною. Політ. переорієнтацію Ю.Хмельницького з Москви на Варшаву, зафіксовану положеннями Чуднівського договору 1660, С. не підтримав, підтвердивши вірність раніше складеній присязі рос. цареві Олексію Михайловичу. З осені 1660 вів успішну боротьбу з військами Ю.Хмельницького, підрозділами коронних військ Речі Посполитої і татарами. Навесні 1661, відбивши черговий наступ супротивника, С. на старшинській раді в с. Биково під Ніжином спробував оволодіти булавою повного гетьмана Лівобереж. України, але із-за спротиву його конкурента ніжинського полк. В.Золотаренка та намірів рос. уряду політ. методами повернути Ю.Хмельницького до підданства царю зробити цього не вдалося. Упродовж 21 (11) жовтня — 24 (14) грудня 1661 С. успішно обороняв Переяслав від нападів правобереж. козаків і їхніх союзників — кримських татар, мав кілька таємних зустрічей з Ю.Хмельницьким. Одночасно з осені 1661 С. вів запеклу політ. боротьбу з кошовим отаманом Запороз. Січі І.Брюховецьким, котрий також мав намір оволодіти гетьман. булавою. Шукаючи булави, С. виступав за збереження протекції рос. монарха над Україною, але за умови суворого дотримання автономного статусу козац. Гетьманату, непорушності принципів васальних відносин. Гол. опору в реалізації політ. програми вбачав у старшинській верстві та заможному козацтві. У квітні 1662 на Козелецькій раді (частина дослідників схильна класифікувати її як генеральну військову раду) С. домігся проголошення себе повним гетьманом Лівобережної України. Однак із-за того, що на раді не було офіц. представника царя Олексія Михайловича, а поведінка С. не вселяла впевненості в його відданості, останній не визнав результатів виборів. Улітку 1662 С. разом із рос. військами завдав кілька відчутних поразок військам правобереж. гетьмана Ю.Хмельницького, змусивши його відмовитися від намірів продовжувати наступ і спішно відступати за Дніпро. Напередодні призначеної урядом Олексія Михайловича "чорної" ради під Ніжином влітку 1663 С. намагався налагодити стосунки із правобереж. гетьманом П.Тетерею та Кримським ханатом. Після обрання І.Брюховецького на Чорній раді 1663 гетьманом Лівобереж. України за наказом царського представника на раді князя Д.Велико-Гагіна С. було заарештовано і за звинуваченням у зраді вироком військ. суду засуджено до страти.

Страчений у м. Борзна.

ГОРОБЕЦЬ Віктор Миколайович

1. Памятники, изданные Временной комиссией для разбора древних актов, т. 4. К., 1859
2. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, т. 5, 7. СПб., 1868—72
3. Костомаров Н.И. Гетманство Юрия Хмельницкого. В кн.: Костомаров Н.И. Исторические монографии и исследования, т. 12. СПб., 1872
4. Востоков А. Козелецкая рада 1662 г. «Киевская старина», 1887, № 2
5. Його ж. Нежинская рада 1663 г. Там само, 1888, № 5
6. Акты Московского государства, т. 3. СПб., 1894
7. Памятники, изданные Киевской комиссией для разбора древних актов, т. 3. К., 1898
8. Эйнгорн В. Очерки из истории Малоросии в XVII в. М., 1899
9. Петровський М. Нариси історії України XVII — початку XVIII ст. Х., 1930
10. Горобець В. Еліта козацької України в пошуках політичної легітимації: стосунки з Москвою та Варшавою, 1654—1665. К., 2001
11. Чухліб Т. Гетьмани і монархи: Українська держава в міжнародних відносинах, 1648—1714 рр. К., 2003
12. Горобець В. «Волимо царя східного...»: Український Гетьманат та російська династія до і після Переяслава. К., 2007
13. Смолій В.А., Степанков В.С. Українська національна революція XVII ст. (1648—1676 рр.). К., 2009