СОСНИЦЯ — с-ще міськ. типу Чернігівської області, райцентр. Розташов. на правому березі р. Убідь (права прит. Десни, бас. Дніпра). Населення 7,5 тис. осіб (2011).

За археол. даними, засноване в 11 ст. на місці городища роменської культури. Вперше згадується в Галицько-Волинському літописі під 1234 як один із "городів" Чернігівського князівства, які захопили і сплюндрували війська Данила Галицького і Володимира Рюриковича. Давньорус. С. загинула під час монголо-татарської навали (імовірно 1239).

Як село із 30 димами і 2 церквами С. згадується в "Пам’яті" 1527 в переліку населених пунктів Чернігово-Сіверщини, які 1503 перейшли від Великого князівства Литовського до Моск. д-ви. Наприкінці 16 ст. знелюдніло. Після входження Чернігівщини до Речі Посполитої, імовірно, осаджене наново магнатом О.Пісочинським. Під 1636 згадується як центр волості, під 1638 — як містечко з 65 димами. Імовірно, у 1630-ті рр. на місці давньорус. дитинця збудовано замок (відомий із 1640-х рр.). У 1640-ві рр. було значним ремісничим центром. За описом 1654, замок і місто мали дерево-земляні укріплення (рештки валів знесено 1830—38).

Із 1648 — у складі Війська Запорозького. 1648—49 і 1663—68 — центр Сосницького полку. 1648—1782 — центр сотні, яка входила до складу Сосницького полку (1648—49, 1663—68), Чернігівського полку (1649—54, 1668—1782), Ніжинського полку (1654—63). На поч. 1664 сосницькі міщани без опору здалися польс. королю Яну II Казимиру Ваза під час його походу на Лівобережжя.

1782—97 входила до складу Новгород-Сіверського намісництва. Із 1797 стала повітовим центром Малоросійської губернії, із 1802 — Чернігівської губернії. У серед. 19 ст. в містечку діяли броварня, 2 цегельні та лісопильний з-д. Із 1923 — райцентр, із 1924 — с-ще міськ. типу. Із 6 вересня 1941 по 18 вересня 1943 С. була окупована гітлерівцями. Нині С. — госп. і культ. центр.

Археол. пам’ятки: поселення 5—1 тис. до н. е., поселення і ґрунтовий могильник волинцевської культури, культ. шари слов’ян., давньорус. і ранньомодерного часу. Діють Сосницький літературно-меморіальний музей О.Довженка та краєзнавчий музей ім. Ю.Виноградського. Більшість сосницьких храмів (у т. ч. Свято-Троїцький собор у стилі бароко, закладений 1702) були зруйновані за рад. влади. Єдину вцілілу церкву — дерев’яну Свято-Покровську (1847) — розібрали 2010. Істор. будівля: колишня земська управа (1910).

У С. народилися М.Полторацький, О.Шафонський, О.Довженко, Ю.Виноградський.

ВЕРМЕНИЧ Ярослава ВолодимирівнаВ., ВОРТМАН Дмитро Якович

1. ІМіС УРСР: Чернігівська область. К., 1972
2. Адруг А.К. Архітектура Сосниці другої половини XVII — початку XVIII ст. В кн.: Минуле Сосниці та її околиць. Чернігів, 1990
3. Коваленко В.П., Шекун О.В. Літописна Сосниця. Там само
4. Чуприна М.С. Економічний розвиток Сосниці в другій половині XVII ст. Там само
5. Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. К., 1990
6. Русина О. Сіверська земля у складі Великого князівства Литовського. К., 1998
7. Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої (1618—1648). К., 2006