"СПІВДРУЖНІСТЬ ПОЛЬСЬКОГО НАРОДУ" ("Спілка польського люду", "Stowarzyszenie Ludu Polskiego") — таємна польс. радикальна орг-ція, спрямована на революц. відродження Речі Посполитої. Утворена 1835 у Кракові за опертя на тенденції "Молодої Польщі". Тривалим лідером був С.Гощинський. Гол. метою визначала боротьбу за незалежність Речі Посполитої в кордонах до 1772 з гарантією громадян. прав. Декларувала потребу волевиявлення співвітчизників, забезпечення побудови нар. влади на основі заг. виборів. Спершу мала прихильників переважно серед міськ. населення, із включенням до проводу таких діячів, як Ф.Бобинський, Ш.Конарський та ін., згодом поширила сфери впливу на різні верстви, зокрема й на шляхту Правобережної України. В цілому прагнула охопити своєю мережею 5 умовно окреслених провінцій: 1) терен Царства Польського; 2) Литву, Білорусь, Волинь, Поділля, Київщину; 3) Краківську округу; 4) Галичину; 5) регіон Великого князівства Познанського.

У Галичині розгорнула агітацію поміж гірників і селян, демонструвавши "братання" із простолюдом і висунувши обіцянки домогтися скасування кріпацтва й запровадження перерозподілу земель на користь трудівників. Пильну увагу приділяла освіті, гурткам учнівської молоді, жін. осередкам. Закликала до зміни держ. ладу та знищення привілеїв. На майбутнє планувалися замахи на імп. Миколу I й намісника Царства Польського кн. І.Паскевича. 1836 був здійснений терористичний акт — убивство викритого в ній урядового агента, що спричинило репресії з боку властей і, як наслідок, після вступу до Краківської республіки окупаційного війська — передислокацію С.Гощинського до Львова й улаштування там оновленого кер-ва, в т. ч. за участі Ш.Конарського, Л.Залєського, Ф.Смольки.

Принципи статутних документів т-ва супроводжено епіграфами-гаслами "Через народ — для народу" та "Свобода, рівність, братерство", а також констатацією, що "Співдружність польського народу є згуртуванням моральних і фізичних сил на всьому просторі незалежної Польщі". Викладено погляд, що люди та народи — єдина родина, тож мають шанувати одне одного, надавати взаємодопомогу в обстоюванні свободи. Відтак проголошувалося, що "людина, сім’я, каста й навіть нація у прагненні поневолити перетворюється на ворога всіх народів, тобто поспіль людського загалу, і те народи повинні переслідувати".

Слідом за арештом Ш.Конарського рос., австрійс. і прусська поліції координували свої зусилля на викритті "Співдружності", протягом 1838—42 її було розгромлено.

УСЕНКО Павло Георгійович

1. Kieniewicz S. Konspiracje Galicyjskie (1831—1845). Warszawa, 1950
2. Смирнов А.Ф. Революционные связи народов России и Польши: 30—60 годы ХIХ века. М., 1962
3. Лебедева Г.М. Новые материалы о «Содружестве польского народа» и Шимоне Конарском. В кн.: Из истории общественно-политического движения в России ХIХ в. М., 1967
4. Марахов Г.И. Деятельность «Содружества польского народа» на Правобережной Украине в 1835—1839 гг. В кн.: Связи революционеров России и Польши в ХIХ — начале ХХ в. М., 1968
5. Сергієнко Г.Я. Суспільно-політичний рух на Україні після повстання декабристів: 1826—1850. К., 1971
6. Łopuszański B. Stowarzyszenie Ludu Polskiego (1835—1841). Kraków, 1975
7. Skowronek J. Od konspiracji do kapitulacji. Warszawa, 1989