СТАХІВ Матвій Іванович (30.11. 1895—02.06.1978) — суспільно-політичний діяч, учений-історик, правник, соціолог, публіцист укр. діаспори. Н. в с. Нуще на Збаражчині (нині в Терноп. обл.) в Галичині у сел. родині. Після закінчення г-зії в Перемишлі вступив добровольцем до Української Галицької армії, старшина. 1924 у Празі (Чехословаччина) закінчив студії права і сусп. наук у Карловому університеті, став д-ром наук. Під час навчання очолював укр. студентство. З 1925 — діяч Української соціалістичної радикальної партії, її секретар (1925—29) та редактор її тижневика "Громадський голос" (1929—39), журналів "Проти хвиль" (1928—29) і "Живе слово" (1939), голова Союзу сел. спілок. Одночасно практикував право у Львові (до 1939), був директором народного ун-ту "Самоосвіта" (1930—39) та редактором його видань.

Під час Другої світової війни С. займався наук. діяльністю, підтримував зв’язки з укр. політ. і церк. діячами. В еміграції в Німеччині став співтворцем Укр. нац. ради, професором соціології та державно-адм. права Українського вільного університету в Мюнхені, Укр. екон. вищої школи та Українського технічно-господарського інституту.

З 1931 С. — член, з 1942 — дійсний член Наукового товариства імені Шевченка у Львові. Від 1949, після переїзду до США, — член управи, 1-й заст. голови, 1969—74 — голова НТШ у США, діяч Українського конгресового комітету Америки і Світового конгресу вільних українців (СКВУ). Редактор "Нової волі" (1949—71) — органу Укр. робітн. союзу, член підготовчого к-ту скликання СКВУ, член секретаріату СКВУ від першого конгресу. В укр. громаді Америки тривалий час працював у складі Екзекутиви Укр. конгресового к-ту Америки.

Осн. напрямами наук. досліджень С. були теми історії визвол. змагань, демократії, державності, соціалізму, комуніст. руху, правного статусу Укр. д-ви, історії політ. рухів та політ. режимів, національно-політ. проблем Української революції 1917—1921, державно-правового устрою Української Народної Республіки, держ. буд-ва, дипломатичної і військ. оборони, рад. влади в Україні.

С. — автор цілої низки наук. і науково-публіцистичних праць з історії та соціології, брошур на політ. теми.

П. в Ел Кагуні (шт. Каліфорнія, США), похований у Філадельфії (США).

ВЕСЕЛОВА Олександра Михайлівна

1. «Права і обов’язки громадських урядів: Пояснення галицьких громадських законів і порад, як боротися перед надужиттям громадських урядів» (1927)
2. «Проти хвиль: Історичний розвиток українського соціялістичного руху на західних українських землях» (Львів, 1934)
3. «Про державу» (1935)
4. Демократія, соціалізм і національна справа» (1936)
5. «Москвофільство: Його батьки і діти: Історичний нарис»
6. «Хто винен: З історії комуністичного руху» (1938, 1939)
7. «Зміна назви держави як вислід розвитку держави»
8. «Загальний курс науки про адміністрацію і адміністративне право» (1948)
9. «Гетьманський режим у 1918 р. та його державно-правна якість» (Нью-Йорк—Детройт—Скрентон, 1951)
10. «Українські політич-ні партії у соціологічнім насвітленні» (Нью-Йорк—Детройт—Скрентон, 1954)
11. «Революційна боротьба в СССР та репресії режиму проти неї: До соціологічної проблематики революції проти більшовицького тоталітаризму» («Вільна Україна», 1954, ч. 2)
12. «Звідки взялася совєтська влада в Україні і хто її будував?: Нарис історії російської агресії та конституційного розвитку совєтської влади над Україною (з використанням дипломатичних нот і інших малозначних більшовицьких матеріалів)» (ч. 1, 1955)
13. «Перша Совєтська Республіка в Україні: Нарис історії російської агресії та конституційного розвитку совєтської влади під час першої частинної окупації України» (ч. 2, 1956)
14. «Друга Совєтська Республіка в Україні: Нарис історії російської агресії та конституційного розвитку совєтської влади під час другої частинної окупації України» (ч. 3, 1957)
15. «Західня Україна та політика Польщі, Росії і Заходу (1772—1918)» (т. 1—2, Скрентон, 1958)
16. «Чи була Українська національна Революція в 1917 р.»
17. «Відновлення Української Держави в 1917—1918 рр. — реальне чудо в історії»
18. «Правні підстави устрою УНР»
19. «Державно-правна і міжнародно-правна якість Третього Універсалу»
20. «Михайло Грушевський як державник»
21. «Учений і суспільний філософ як Президент держави: Професор Михайло Грушевський як провідник української національної революції і перший Президент УНР» (1958, ч. 17)
22. «Нариси з історії національно-суспільного руху в Галичині 1772—1890 pp.» у збірці «Збаражчина» (1963)
23. «Державно-правний розвиток УНР і різні етапи совєцької влади в Україні»
24. «Західня Україна» (т. 1—6, 1958—61)
25. «Відновлена українська держава і совєтська Росія»
26. «Україна в добі Директорії УНР» (т. 1—7, 1962—65)
27. «Про совєтський режим на Україні» (т. 1—4, 1955—69)
28. «Західня Україна на тлі історії Європи в 1918—1919 рр.» (т. 1—2, 1969—71; у співавт.)
29. «Третя Совєтська Республіка в Україні: Нарис історії воєнної інвазії Совєтської Росії в Україну і розвитку окупаційної системи в часі: листопад 1919 — листопад 1924» (Нью-Йорк, 1969)
30. «Західня Україна: Нарис історії державного будівництва та збройної і дипломатичної оборони в 1918—1923» (т. 3—4, Скрентон, 1961)
31. «Христова церква в Україні (988—1596): Нарис історії Української католицької церкви та аналіза схрещування в ній інтересів Риму, Царгороду, Варшави й Москви в національно-політичному аспекті» (1985)
32. «Україна в Добі Директорії УНР» (т. 1—7, Скрентон, 1963—67)
33. «Про українську зовнішню політику, ОУН, Карпатську Україну та політичні вбивства Кремля» (Гадяч, 2005)
34. «Україна і Європейський заколот у 1917—1919» (т. 1—2; у співавт.)
35. «Україна проти більшовиків: Нариси з історії агресії Совєтської Росії» (кн. 1—3, 2003—04)
36. «Soviet Statehood of Ukraine from Sociological Aspect» (1961)
37. «Ukraine and Russia, an Outline of History...» (1968)
38. «Western Ukraine at the Turning Point of European History» (1971; у співавт.)
39. «Ukraine and the Europe- an Turmoil 1917—1919» (1973; у співавт.)

1. Стерчо П. Коротка cильветка автора Матвія Стахова. В кн.: Христова церква в Україні (988—1596): Нарис історії Української католицької церкви та аналіза схрещування в ній інтересів Риму, Царгороду, Варшави й Москви в національно-політичному аспекті. Стемфорд, 1985