СТАРА СІЛЬ — с-ще міськ. типу Старосамбірського р-ну Львівської області. Населення бл. 1,2 тис. осіб (2011).

С.С. гіпотетично ототожнюється з населеним пунктом або урочищем "Солі", згаданим під 1255 в Галицько-Волинському літописі. Виникла як поселення біля родовища солі. Перша достовірна згадка датується 1421, коли відбулася локація міста з назвою Солоне (Зальцборк), яке отримало магдебурзьке право з привілеєм проводити ярмарки та торги. На 1565 в місті було 84 будинки, 32 ремісники, 18 комірників. Розвивалося солеваріння, гончарне та цегельно-кахельне виробництво. 1768 тут було 7 різних цехів із 123 ремісниками та вироблялося 38,6 тис. діжок солі. За обсягом вир-ва солі С.С. займала 3-тє місце в Галичині після Дрогобича та Калуша.

Після 1-го поділу Речі Посполитої 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) С.С. відійшла до володінь австрійських Габсбургів (від 1867 — Австро-Угорщина). Після розпаду Австро-Угорщини (1918) — у складі Західноукраїнської Народної Республіки. 1919—39 належала Польщі. Від 1939 — у складі Дрогобицької області (1959 приєднана до Львівської) УРСР. С-ще міськ. типу від 1940. З 28 червня 1941 до 9 серпня 1944 окупована гітлерівцями, входила до складу Генеральної губернії.

На пд. околиці С.С. виявлено запаси нафти.

Пам’ятки арх-ри: церква Святої Параскеви П’ятниці (1440, дерев’яна) і дзвіниця (17 ст., дерев’яна), церква Воскресіння Господнього і дзвіниця (17 ст., дерев’яні), костьол Святого Архангела Михаїла і дзвіниця (1660), вілла "Анна" (1911).

ДАНИЛЮК Юрій Зіновійович, ДМИТРУК Володимир Іванович

1. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, t. 11. Warszawa, 1890
2. ІМіС УРСР: Львівська область. К., 1968
3. Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. К., 1987
4. Старосамбірщина: Альманах, вип. 1—3. Старий Самбір, 2001—04
5. Кріль М. Старосамбірщина: Історія і культура. Львів, 2009