СТАРОКОСТЯНТИНІВ — місто Хмельницької області, райцентр. Розташов. біля впадіння р. Ікопоть до р. Случ (прит. Горині, бас. Дніпра). Населення 34,9 тис. осіб (2011).

Із 1505 згадується с. Коліщинці (у володінні Івана Лабунського). 1561 кн. В.-К.Острозький купив це село і заклав тут місто Костянтинів, для якого тоді ж отримав королів. привілей на магдебурзьке право. Незважаючи на те, що поблизу проходив Чорний шлях, місто дуже швидко залюднилося і вже в 1580-ті рр. було одним із найбільших у Волинському воєводстві. 1571 на мисі, утвореному Случчю та Ікопоттю, завершене буд-во замку. Із 1620, згідно із заповітом кн. Я.Острозького (див. Острозька ординація), — у володінні князів Заславських. Після заснування 1632 м. Новокостянтинів (нині село Летичівського р-ну Хмельн. обл.) поступово поширилася назва С. У 1-й пол. 17 ст. у місті існували кілька правосл. храмів, молитовний дім аріан (див. Аріанство), костьол Святого Духа, домініканський монастир і синагога. Місто складалося із замку, укріпленого середмістя і трьох передмість — Кузьминського (Львівського), Нового міста і Заслуччя.

Влітку—восени 1648 С. опинився в центрі бойових дій між козацько-татар. і річпосполитськими військами (див. Старокостянтинівська битва 1648, Пилявецька битва 1648); унаслідок цього 1649 в місті не було жодного диму, з якого можна було брати податки (деякі мешканці покозачилися, інші загинули або були захоплені в полон татарами).

1682 місто перейшло до рук князів Любомирських, а на 1794 ним (за дружиною Констанцією з Любомирських) володів Северин Ржевуський, гетьман польний коронний (повністю у власність Ржевуських С. перейшов 1802). Унаслідок 2-го поділу Речі Посполитої (1793; див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) С. перейшов під владу Рос. імперії і став повітовим містом Ізяславського намісництва, із 1795 — Волинського намісництва, із 1797 — Волинської губернії. 1794 під містом відбулися бої між польс. і рос. армійськими частинами. 1905 в місті мешкало бл. 17 тис. жителів (бл. 60 % — євреї). 1916 через С. пройшла залізнична гілка Гречани (нині у складі м. Хмельницький)—Шепетівка.

1918—20 влада не раз змінювалася. У листопаді 1919 тут перебувало кер-во Української Народної Республіки на чолі із С.Петлюрою. Рад. владу остаточно встановлено в листопаді 1920. 1923 С. став райцентром. 1929 Старокостянтинівський замок оголошено заповідником (цей статус скасовано 1954). У період гітлерівської окупації (8 липня 1941 — 9 березня 1944) в С. утворене гетто (1943 тут відбулися масові розстріли євреїв). У повоєнний час місто значно зросло завдяки розвиткові пром-сті (машинобудування й металообробка, харчова пром-сть та ін.) й розміщенню тут великого гарнізону (зокрема авіац. частин). 1999 С. отримав статус міста обласного значення.

У С. народилися єврейс. драматург А.Гольфаден, історик О.Баранович, художник І.Вайншельбойм.

Пам’ятки арх-ри: замок (1561—71, пізніші перебудови), споруди домініканського монастиря (башта-дзвіниця, 2-га пол. 16 ст.; руїни костьолу, 1612), костьол Святого Іоанна Хрестителя (1754—78), млин (1905), г-зія (1905).

Замок стоїть на городищі 12—13 ст., яке гіпотетично ототожнюють з літописним "городом" Кобудь (Кобуд) у Болоховській землі (спалений кн. Данилом Галицьким 1241).

Веб-сайт, присвячений місту: http://sk.vlasenko.net.

ВИРСЬКИЙ Дмитро Станіславович

1. Пероговский В.И. Город Староконстантинов, история его и настоящее состояние. Житомир, 1865
2. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, t. 11. Warszawa, 1890
3. Баранович О.І. Панське місто за часів Польської держави: Старий Костянтинів. В кн.: Записки історично-філологічного відділу ВУАН, т. 17. К., 1928
4. Баранович А.И. Упадок города Речи Посполитой: Староконстантинов в 18 в. «Вопросы истории», 1947, № 8
5. Його ж. Новый город Западной Украины 16 в.: основание Староконстантинова. «Ученые записки Института славяноведения АН СССР», 1951, т. 3; ІМіС УРСР: Хмельницька область. К., 1971
6. Терещук К.І. До питання про локалізацію Болохівської землі. В кн.: Дослідження з слов’яно-руської археології. К., 1976
7. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР, т. 4. К., 1986
8. Манкевич М.П. Старокостянтинівщина: історичний формуляр. Хмельницький, 1997
9. Опис володінь князя Януша Острозького у південно-східній Волині 1615 р. Острог, 2009
10. Атаманенко В. Костянтинів — перша містобудівна ініціатива князя Василя-Костянтина Острозького. «Літопис Волині», 2010, ч. 7