СТАРУХ Ярослав (псевдоніми — Ярлан, Стяг, Вольт, Гомін, Синій, Стояр, Мек (можливо, Мік); 17.11.1910—20.09.1947) — ідеолог Організації українських націоналістів, публіцист, учасник визвол. змагань 1940—50-х рр. Н. в с. Золота Слобода (нині село Козівського р-ну Терноп. обл.) в сім’ї депутата австрійс. парламенту. Випускник Бережанської г-зії (1928). Студент юрид. ф-ту Львів. ун-ту. Член ОУН з 1929. Організатор освіт. курсів для молоді при читальнях "Просвіти". Політ. в’язень польс. тюрем (1929) і концентраційного табору Береза Картузька (1934, 1937, 1939). Заступник крайового провідника і політ. референт Крайової екзекутиви ОУН на пн.-зх. укр. землях (1935—37). Співробітник націоналістичних видань "Студентський шлях", "Наш клич", "Вісті", "Голос нації", "Голос". Редактор львів. тижневика "Нове село". Секретар Українського центрального комітету в Кракові (1939—41). Учасник 2-го Великого збору ОУН(б) в Кракові (квітень 1941). Учасник проголошення Акта Тридцятого червня 1941 у Львові. Член орг. референтури Проводу ОУН(б) (1941—42). Заарештований гестапо, підданий тортурам в одній із львів. в’язниць (1942—43). Визволений з тюрми заходами Служби безпеки ОУН (вересень 1943). Член референтури пропаганди Проводу ОУН (б) (1943—44). Керівник підпільної радіостанції "Вільна Україна" ("Афродита"), редактор гумористичного ж. "Український перець" (1943—44). Провідник ОУН Закерзонського краю (1945—47). Автор низки брошур, статей, листівок ("Тисяча років життя й боротьби українського народу" (Короткий нарис історії України; 1943), "Спектр фашизму" (1946), "До цілого культурного світу!" та ін.).

Нагороджений Укр. гол. визвол. радою Золотим Хрестом заслуги (1946).

Загинув у лісовій криївці біля с. Монастир Любачівського пов. (Польща) під час бою зі спецвідділом польс. служби безпеки.

1. «Сучасність», 1969, № 9
2. Прокоп М. Напередодні незалежної України. Нью-Йорк, 1993
3. Содоль П. Українська повстанча армія, 1943—1949: Довідник. Нью-Йорк, 1994
4. Дужий П. Українська справа, т. 1. Львів, 2001