СВАРОГ і Сварожич — персонажі слов’ян. язичницької міфології. С. згадується лише в одному джерелі: в Іпатіївській редакції "Повісті временних літ", у перекладеному із грецької уривку з хроніки Іоанна Малали (вставка в літописній статті 1114). У грец. оригіналі йдеться про Гефеста і Геліоса — батька і сина, які царювали в Єгипті. Цих персонажів літописець замінив відповідно С. і Дажбогом. Сварожич відомий із давньорус. повчань, спрямованих проти язичництва, як об’єкт поклоніння — міфологічне уособлення вогню ("огневе молятся, зовуще его сварожичем"). Про Сварожича (у лат. оригіналі Zuarasici, Zuarasiz) як про найвище божество прибалт. слов’ян згадують Тітмар Мерзебурзький та Бруно Кверфуртський.

На базі згаданих вище джерел, з урахуванням етимології імені С. (проводять паралель із давньоінд. svarga — "небо") і даних фольклористики та етнографії, у 19—20 ст. сформувалися уявлення про С. як одного з найвищих слов’ян. богів — бога-коваля, уособлення небесного вогню, батька Дажбога. Дискусійними є як ототожнення С. і Сварожича, так і сам факт існування в язичницькому пантеоні Київської Русі бога на ім’я Сварог.

ВОРТМАН Дмитро Якович

1. Зубов Н.И. Научные фантомы славянского Олимпа. «Живая старина» (М.), 1995, № 3 (http://kapija.narod.ru/Ethnoslavistics/zub_fantomy.htm)
2. Топоров В.Н. Боги. В кн.: Славянские древности: Этнолингвистический словарь, т. 1. М., 1995