СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКИЙ БАКОТСЬКИЙ МОНАСТИР — найбільший і найкраще збережений із печерних монастирів Подністров’я, найдавніша пам’ятка поширення православ’я на Поділлі. Був розташов. в 1 км на на пд. зх. від дитинця давньорус. Бакоти (нині в 3 км на зх. від с. Гораївка Кам’янець-Подільського р-ну Хмельн. обл.).

Про монастир є лише одна згадка в писемному джерелі (в Биховця хроніці у розповіді про перехід Поділля під владу князів Коріятовичів). Посвята монастиря та ім’я його засновника і першого ігумена Григорія відомі зі збережених давніх наскельних написів. Обитель виникла не раніше серед. 12 ст. і припинила існування не пізніше серед. 15 ст.

Пам’ятка являє собою групу з видовбаних у скелястому урвищі лівого берега Дністра споруд: розташованих у 2 яруси 3-х печер та однієї ніші. Колись вони бу- ли об’єднані 2-поверховою дерев’яною прибудовою, яка спиралася на терасу біля підніжжя скелі. 1889 місц. селяни під кер-вом священика Є.Праницького провели розчистку території монастиря. З ініціативи єпископа Подільського і Брацлавського Димитрія (Самбікіна) та поміщика К.Шиманського 1891—92 були проведені наук. дослідження, які очолював В.Антонович. Серед речей, знайдених під час розкопок, були залишки оздоблення монастирської церкви (фрески, поліхромні горельєфи). Археол. знахідки зберігалися в Давньосховищі Подільського єпархіального історико-статистичного комітету й загинули в перші роки рад. влади. 1893 на терасі перед печерами спорудили підпірну стіну й дерев’яну Спаську церкву (зруйновано 1960), вівтар якої був розміщений у скельній ніші (апсиді). На межі 20 і 21 ст. над апсидою влаштували дерев’яний навіс. Тут час від часу відправляються богослужіння просто неба.

1. Винокур І., Горішній П. Бакота: Столиця давньоруського Пониззя. Кам’янець-Подільський, 1994
2. Жарких М.І. Бакотський Михайлівський печерний монастир. Web: http://www. myslenedrevo.com.ua/studies/xramypod/2801bakota.html.