"СВЯТОЮРЦІ" — неофіц. назва суспільно-політ. течії, яка домінувала в нац. відродженні Галичини 1-ї пол. 19 ст. Об’єднувала представників вищої греко-катол. ієрархії, що зосереджувалася навколо митрополичої кафедри Святоюрського собору (див. Юра собор у Львові) (звідси — і назва "святоюрці"), та окремих світських осіб, головно членів Ставропігійського інституту. Ряд дослідників (К.Левицький, І.Химка та ін.) ототожнюють "С." зі старорусинами, вважаючи їх попередниками русофілів та народовців. Представники "С." у травні 1848 були організаторами першого політ. органу галицьких українців — Головної руської ради.

Провідними "С." були перемишльський єпископ (пізніше — львів. митрополит) Г.Яхимович, крилошанин М.Куземський, митрополит С.Литвинович, крилошанин М.Малиновський та ін. Світоглядні позиції "С." сформувалися на антипольськості, лоялізмі до австрійс. влади та відстоюванні церковнослов’ян. мови. Після ліквідації Гол. рус. ради "С." заснували Ін-т "Народний дім" (див. Народний дім у Львові), який продовжив традицію Гол. рус. ради. Під впливом "С." певний час перебували: Ставропігійський ін-т, Т-во ім. М.Качковського, Галицько-руська матиця.

Після смерті митрополита Г.Яхимовича 1863 "С." перестали виступати єдиною організованою силою, втратили впливи на суспільно-політ. життя Галичини, а їхні діячі ввійшли до різних суспільно-політ. напрямів. Зокрема, 1870 "С." заснували політ. т-во "Руська рада".

Наприкінці 19 ст. духовенство все менше впливало на політ. життя, а відповідно і термін "святоюрці" рідше вживався і лише інколи використовувався польс. публіцистикою.

1. Орлевич І. Ставропігійський інститут у Львові (кінець XVIII — 60-ті рр. ХIХ ст.). Львів, 2001
2. Турій О. Українська «Весна народів». В кн.: Головна Руська Рада (1848—1851): Протоколи засідань і книга кореспонденції. Львів, 2002
3. Мудрий М. Активізація суспільно-політичного життя у 60—70-х роках ХIХ ст. В кн.: Історія Львова, т. 2. Львів, 2007