СВИДНИЦЬКИЙ Анатолій Патрикійович (13(01).09.1834—18(06).07.1871) — поет, прозаїк, етнограф, фольклорист, краєзнавець Поділля. Н. в с. Маньківка (нині село Тульчинського р-ну Він. обл.) в сім’ї священика. Від 1843 вчився у Крутянській духовній школі Балтського пов., у Подільській духовній семінарії (із 1851) та на історико-філол. ф-ті Київ. ун-ту (1857—59), який не закінчив через відсутність коштів. Склавши іспит на право викладання рос. мови, 1860—62 був учителем повітової школи в Миргороді, де провадив активну культурно-освітню діяльність. Із 1860 друкувався в "Черниговских губернских ведомостях", із 1861 — у час. "Основа". Акцизний чиновник у м. Козелець (1862—68), архіваріус Київ. ун-ту (1868—71). Володів грец., лат., франц., польс. та болг. мовами; писав "Народні оповідання" укр. і рос. мовами ("Киевлянин", "Одесский вестник", 1869—71) на новаторську тематику — про життя маргінальних верств суспільства (конокрадів, контрабандистів, жебраків, фальшивомонетників). Автор поезій-пісень на власні мелодії, частина яких була заборонена царською і рад. цензурою ("Україна, наша мати", "В полі доля стояла" та ін.); етнографічних ("Великдень у подолян", "Відьми, чаровниці й опирі", "Злий дух" та ін.) і філол. праць ("Вимова наша українська і потреби нашого орфографування", "Русская азбука" та ін.). Гол. твір С. — роман (значною мірою автобіографічний) "Люборацькі" (1862) про життя 3-х поколінь подільського духовенства 1840-х рр. — перший реалістичний побутовий роман в Україні; був опубл. посмертно 1886 завдяки О.Кониському та І.Франкові, не раз перевидавався (Я.Оренштайном у Берліні (Німеччина), укр. "Книгоспілкою" під редакцією М.Зерова).

П. у м. Київ.

Твори С. перекладені рос., англ. та чеською мовами. Особовий фонд С. — у відділі рукописів Ін-ту літератури ім. Т.Шевченка НАН України (№ 97).

У с. Круті Кодимського р-ну Одес. обл. діє музей А.Свидницького.

ГЕРАСИМОВА Галина ПетрівнаП.

1. Люборацькі. К., 1901
2. Лист до В.С. Гнилосирова. Вірші. «Україна», 1924, № 4
3. Люборацькі. К., 1949; 1955; 1971; 1984; Лондон, 1956
4. Люборацкие. М., 1953
5. Избранное. М., 1956
6. Твори. К., 1958
7. Твори. К., 1965
8. Роман, оповідання, нариси. К., 1985

1. Матушевский Ф. Жертвы переходной эпохи (Анатоль Свыдныцькый «Люборацьки»). «Киевская старина», 1902, № 7/8
2. Житецький Г.П. Лист і вірші Свидницького. «Україна», 1924, № 4
3. Філь М. Матеріали до біографії А. Свидницького (за архівними матеріалами). В кн.: Записки Історично-філологічного відділу Всеукраїнської академії наук, кн. 5. К., 1925
4. Його ж. Анатолій Свидницький та його літературні сусіди. Там само, кн. 16. К., 1928
5. Шевелів Б. До цензурної історії пісні А. Свидницького «Горлиця». «Україна», 1929, № 2
6. Марусенко Т. А.П. Свидницкий (жизнь и творчество). К., 1950
7. Герасименко В. Анатолій Свидницький: Літературний портрет. К., 1959
8. Дзира І. Загублений роман «Люборацькі». «Україна», 1961, № 15
9. Сиваченко М.Є. Анатолій Свидницький і зародження соціального роману в українській літературі. К., 1962
10. Антонович М. Історичні концепції А.П. Свидницького. «Український історик», 1964, № 2/3
11. Сиваченко М. Новознайдені оповідання А.П. Свидницького і їх фольклорні джерела. В кн.: Сиваченко М. Літературознавчі та фольклористичні розвідки. К., 1974
12. Мацевич А.Ф. Анатолій Свидницький: Біографічна повість. К., 1984
13. Сиваченко М. А.П. Свидницький і поетичний світ загадки. «Радянське літературознавство», 1985, № 2
14. Жук Н.Й. Анатолій Свидницький: Нарис життя і творчості. К., 1987
15. Клід Б. «Вже більше літ двісті»: Найповніший варіант пісні в записі П. Мирного. «Український історик», 1997, т. 34
16. Данюк Н. Демократичне просвітництво Анатолія Свидницького. В кн.: Українознавство: Календар-щорічник 2001. К., 2000