СИГІЗМУНД I Старий (Zygmunt I Stary; 01.01.1467—01.04.1548) — король польс. і вел. князь литовський (1506—48), 5-й син короля польс. і вел. кн. литов. Казимира IV Ягеллончика та Єлизавети Габсбург.

Політ. кар’єру прагнув розпочати як великий князь київський, у зв’язку з планами свого брата вел. кн. литов. Олександра та панів-ради відновити Київське князівство 1495—96. 1504 став намісником Силезії, а згодом — Лужиці. Після смерті короля польс. і вел. кн. литов. Олександра був обраний 20 жовтня 1506 вел. князем литовським, а 8 грудня 1506 на пйотрковському сей-мі проголошений королем польським.

Внутр. політика спрямовувалася на зміцнення д-ви та держ. устрою. Розпочав військ. реформи. Згідно з ними було проведено перепис земського війська, підвищено дисципліну в армії, зокрема, ухилення від служби каралося конфіскацією маєтностей. Висунуто кілька проектів із упорядкування оборонних рубежів. За його правління розпочалася практика найму на держ. службу укр. козаків, гол. чин. у війнах із Московською та Кримською д-вами. Намагався здійснити фінансову реформу, яка полягала в упорядкуванні митної системи та оподаткування. Однак ці реформи виявилися незавершеними через протидію магнатів, шляхти та духовенства. Важливим нововведенням стало запровадження військ. статутів, які нормативно регулювали порядок у війську і за виконанням яких стежив гетьман. На нього ж покладалися функції покарання за порушення статутних артикулів.

Більш продуктивною виявилася правова реформа. С. I підтвердив земські уставні грамоти Волинській (1508) та Київській землям (1507, 1529), які із 2-ї пол. 15 ст. впорядковували внутрішньоправову систему цих територій та регламентували взаємні стосунки між місц. населенням та урядовими органами. Зокрема визначалися: порядок судочинства, майнові відносини, стягнення податків, відбування повинностей, оплата мит тощо. 29 вересня 1529 був запроваджений 1-й Литов. статут (див. Статути Великого князівства Литовського), положення якого унормували правосуддя на території Великого князівства Литовського та значно сприяли розширенню шляхетських прав і свобод.

Проводив активну зовн. політику. Зокрема, наслідками литовсько-моск. війн (литовсько-московської війни 1507—1508, литовсько-московської війни 1512—1522, литовсько-московської війни 1533—1537) стали втрата Смоленська (нині місто в РФ) і відвоювання Гомеля (нині місто в Білорусі). У стосунках із Кримським ханатом гол. увагу приділяв дипломатичним методам, намагаючись схилити його правителів до воєнного союзу проти Молдовської, Московської і Турецької д-в. При цьому уникав прямої війни з Османською імперією. 1525 перетворив на васала (Польщі) сусідню Пруссію. 1529 до Корони Польської остаточно приєднано Мазовецьке князівство. Перемогою закінчилася боротьба з молдов. кн. Петром Рарешем за Пд. Галичину (т. зв. Покуття).

С. I був двічі одружений: 1512—15 — із дочкою угор. палатина Барбарою Запольською (Запольяї), з якою мав 2-х дочок: Анну та Ядвігу; із 1518 — на дочці міланського герцога Боні Сфорца Арагонській. Від цього шлюбу мав 6 дітей: 2-х синів (Сигізмунд-Август та Альбрехт) і 4-х дочок (Ізабелла, Софія, Анна та Катерина). Також мав кількох позашлюбних дітей.

1529 домігся того, що на сеймах було прийнято рішення обрати після його смерті вел. князем литов. і королем польським сина Сигізмунда-Августа (Сигізмунд II Август); після того, як той у лютому 1530 був коронований vivente regi (за життя правителя), отримав прізвисько Сигізмунд Старий.

ВАЩУК Дмитро Петрович

1. Клепатский П. Очерки по истории Киевской земли, т. 1: Литовский период. Одесса, 1912
2. Wojciechowski Z. Zygmunt Stary (1506—1548). Warszawa, 1979
3. Łowmiański H. Polityka Jagiełłonów. Poznań, 1999
4. Черкас Б. Україна в політичних відносинах Великого князівства Литовського з Кримським ханатом (1515—1540). К., 2006
5. Блануца А. Земельні надання Сигізмунда I Старого на українські землі Великого князівства Литовського. В кн.: Україна в Центрально-Східній Європі (з найдавніших часів до кінця XVIII ст.), вип. 8. К., 2008
6. Ващук Д. «Абыхмо держали ихъ подле права их земли» (населення Київщини та Волині і великокнязівська влада в XV—XVI ст.). К., 2009
7. Історія державної служби в Україні, т. 3: Документи і матеріали: V ст. до н. е. — 1774 р. К. 2009
8. Блануца А. Ринок землі у Великому князівстві Литовському в 1529—1566 рр.: Джерелознавчі, правові та соціально-економічні аспекти. «УІЖ», 2010, № 1