СИНЯ ДИВІЗІЯ, Синьожупанники — поширена неофіц. назва, що походить від кольору уніформи, 1-ї Укр. стрілец. д-зії Армії Української Народної Республіки. Після Брестського миру (Брестський мирний договір УНР з державами Четверного союзу 9 лютого 1918) була сформована в Німеччині, переважно заходами Союзу визволення України. Складалась із військовополонених українців, вояків колиш. рос. армії. Основою д-зії стали створені в лютому 1918 в таборах Раштат, Вецляр та Зальцведель кадри двох піх. полків. Формування завершено в березні 1918 в районі Ковеля. Начальник д-зії — генерал-майор В.Зелинський. Командири піхотних (по 1200 вояків) полків: 1-го ім. Т.Шевченка — полк. М.Шаповал, 2-го ім. М.Залізняка — підполк. К.Блохін (Здобудь-Воля), 3-го ім. І.Богуна — полк. А.Малохаткін (Малохатка), 4-го ім. П.Дорошенка — підполк. М.Чехівський, гарматного (900 вояків) — підполк. Г.Чижевський. Переведена до Києва наприкінці березня — на початку квітня 1918. Напередодні гетьманського перевороту 1918 роззброєна та розформована нім. командуванням за погодженням із військ. міністром УНР О.Жуковським. За Директорії Української Народної Республіки в січні 1919 була здійснена спроба відновити С.д. в Києві. Проте до квітня 1919 було сформовано лише 1-й Синій полк (350 вояків, командир — сотник О.Вишнівський). Згодом полк увійшов до складу Залізної д-зії Армії УНР як 7-й Синій полк.

1. Зелинський В. Синьожупанники. Берлін, 1938
2. Історія українського війська (від княжих часів до 20-х років ХХ ст.). Львів, 1992
3. Голубко В. Армія Української Народної Республіки 1917—1918. Львів, 1997
4. Литвин М.Р., Науменко К.Є. Збройні сили України першої половини ХХ ст.: Генерали і адмірали. Х., 2007
5. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). К., 2007
6. Його ж. Українські збройні сили, березень 1917 р. — листопад 1918 р. (організація, чисельність, бойові дії). К., 2009