 Бібліографічне посилання: Котляр М.Ф.
ТАЛЕР, таляр [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Taler (останній перегляд: 18.03.2022)
ТАЛЕР, ТАЛЯР
ТАЛЕР, таляр (нім. Taler) — велика срібна монета, яка тривалий час дорівнювала за вартістю золотому дукату — "золотому" укр. джерел 15—18 ст. Карбування прототипу Т. розпочав 1484 ерцгерцог Тиролю Сигізмунд Габсбург. Монета важила 1 унцію (31,83 г), містила 29,2 г чистого срібла (проба металу 937,5). Спочатку таких монет карбували небагато з огляду на складність вир-ва. З поч. 16 ст., завдяки збільшенню видобутку срібла в Європі та вдосконаленню техніки вир-ва, почали масово карбувати монету, назва якої "йоахімсталер" (згодом скоротилася до "талер") походить від м. Йоахімсталь (нині м. Яхимов, Чехія). Тут бл. 1518 її широке вир-во започаткував граф Стефан Шлік. Протягом століть Т. залишався незмінно високопробною, великою й масивною монетою, що вигідно вирізняло його на тлі невпинного погіршення якості дрібніших срібних монет, переважна більшість яких (дрібні номінали) з часом перетворилися на білонові. Вага Т. поступово зменшувалася: напр., 1566 за прийнятим у м. Аугсбург (Баварія) Монетним статутом маса Т. становила 29,23 г, у ньому було бл. 26 г чистого срібла. Т. був найпопулярнішою монетою укр. обігу 16—18 ст. На ринку переважали талери карбування Голл. республіки, Іспанських Нідерландів, "Священної Римської імперії германської нації". Натомість талери Речі Посполитої трапляються в скарбах України нечасто: їхнє вир-во було скромним за обсягом. Т. правив за лічильну одиницю для ін. срібних монет. Після 1654 рос. уряд (який не допускав обігу іноз. монет у Росії) на підвладній Москві території Гетьманщини почав вилучати з обігу іноз. монету, зокрема Т. Цей процес розтягнувся більше, ніж на століття. Від назви "талер", поширеної в Німеччині, походять назви грошових одиниць: долер у Скандинавії, талеро в Італії, далеро в Іспанії, долар у США. Як реальна обігова монета Т. проіснував у деяких європ. країнах до 1907. (Див. також Єфімок.) |
