 Бібліографічне посилання: Ковпаненко Н.Г.
ТАРАСЕВИЧ Олександр [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Tarasevych_O (останній перегляд: 18.03.2022)
ТАРАСЕВИЧ ОЛЕКСАНДР
ТАРАСЕВИЧ (Тарасович) Олександр (чернече ім’я — Антоній; р. н. невід. — п. 1727) — рисувальник, гравер, педагог, представник стилю бароко. Н., імовірно, у м. Ужгород. Художню освіту здобув у Аугсбурзі (Баварія) у братів Б. і Ф. Кіліанів. 1672—77 жив у м. Глуськ (нині міськ. с-ще Могильовської обл., Білорусь), із 1678 — у Вільно (нині м. Вільнюс), де очолював університетську (академічну) друкарню. Бл. 1688 переїхав до Києва. Не пізніше 1693 постригся в ченці Києво-Печерської лаври під іменем Антонія. 1705—10 був намісником Свенського Свято-Успенського монастиря біля Брянська (нині місто в РФ). 1710 повернувся до Києва і керував Києво-Печерською друкарнею. Із 1715 — ієромонах, із 1718 — намісник Києво-Печерської лаври. Засновник укр. школи різьби на металі. Працював у техніці різцевої гравюри на міді та офорту. Виконав оформлення різних видань у містах Вільно, Краків, Замостя (нині м. Замосць Люблінського воєводства, Польща), Слуцьк (нині місто Мінської обл., Білорусь), Київ. Автор титульних аркушів, фронтиспісів та ілюстрацій до книжок науково-теологічного та реліг. змісту: "Три філософії: Мислення, природа і мораль" Т.Білевича (1675), "Раціональна філософія" Ф.Бартошевського (1683), "Житіє святих" (1693) та ін.; ряду станкових гравюр ("Христос", "Богородиця", обидві — 1680-ті рр.; "Воскресіння", 1709). У мідьоритах до календарного розділу видання літургійного календаря кн. О.-Г.Полубинського "Rosarium" (1672—77) вперше в укр. графіці звернувся до безпосереднього відображення побуту й трудової діяльності людини. Був видатним портретистом свого часу. Створив портрети: віленського архідиякона М.Слупського (1677), ген. писаря ВКЛ А.-К.Завіші (1670-ті рр.), польс. короля Яна III Собєського (1680), київ. унійного митрополита К.Жоховського (1683), мінського хорунжого К.Клокоцького (1685), кн. М.Паца (1686), охтирського старости і полк. І.Перехреста (1689), кн. В.Голіцина (1691), черніг. архієпископа Л.Барановича (1693). Образи святих трактував у історичному, індивідуалізованому плані (Мелетій Антіохійський, 1693; святий Димитрій, 1680-ті рр.). У тематиці творів Т. важливе місце займали панегіричні композиції (ілюстрації до вітальної брошури "Три вінці" В.Ясинського (1688), гравюри до панегірика на честь С.Яворського), а також гербова емблематика. Розвивав жанри картографії, академічної тези (ілюстрації до тез наук. диспутів у Віленській, 1683, та Київській академіях). Гравірував генеалогічні дерева (вітальний адрес із родоводом віленського маршалка кн. О.-Г.Полубинського, 1675). Творчість Т., в яку органічно увійшли гуманізм і гармонія Ренесансу та стилізовані природні форми нар. мистецтва, була одним із найхарактерніших проявів зрілого укр. бароко. Виховав у Вільні й Києві плеяду майстрів, серед яких — Л.Тарасевич, І.Щирський, І.Мигура, Л.Крщонович, Д.Галяховський, І.Стрільбицький, М.Карновський, І.Любецький, Г.Тепчегорський, І.Стекловський та ін. Наприкінці життя відійшов від активної професійної діяльності. Залишив по собі цінну навч. б-ку із західноєвроп. рисувальними альбомами, атласами, малярськими підручниками. П. у м. Київ. |
див. також ресурси 