ТАРГІТАЙ (Ταργιταον) — персонаж скіф. міфології, відомий із праці Геродота. Згідно з його "Історіями" Т. — перша людина, що з’явилася на безлюдній землі, син верховного бога Зевса та доньки ріки Борисфен, предок і родоначальник всіх скіфів та їхній перший цар. У Т. народилося три сини: Ліпоксай, Арпоксай та Колаксай. Коли на землю з неба впали золоті речі (плуг з ярмом, сокира та чаша), старші сини не змогли доторкнутися до них; взяти золото зміг лише молодший Колаксай, і саме йому і передали брати всю царську владу. Від Ліпоксая пішли скіфи, що звалися авхатами, від Арпоксая — катіари та траспії, від Колаксая — паралати; усі ж разом вони звалися сколотами (на честь царя), а скіфами їх називали греки. Так було покладено початок розподілу Скіфії на три царства (в інтерпретації дослідників — розподіл скіф. сусп-ва на роди). Часто Т. ототожнюють з Гераклом, який виступає першопредком скіфів у грец. версії цієї легенди.

1. Нейхард А.А. Скифский рассказ Геродота в отечественной историографии. Л., 1982
2. Бессонова С.С. Религиозные представления скифов. К., 1983