ТАРНАВСЬКИЙ Мирон Омелянович (29.08.1869—29.06.1938) — військ. діяч, генерал-чотар УГА (1919). Н. в с. Барилів (нині село Радехівського р-ну Львів. обл.) в сім’ї священика Української греко-католицької церкви. Закінчив офіцерську школу (Відень, 1892). Учасник Першої світової війни у складі австро-угор. армії, командир полку, майор.

В Українській Галицькій армії — із 12 лютого 1919, командир 2-го Осадного корпусу, полковник. На чолі корпусу брав участь у Чортківській наступальній операції УГА 1919. У липні 1919, коли після поразки у боях з польською армією УГА відступила за Збруч (прит. Дністра) і з’єдналася з Армією Української Народної Республіки, призначений командувачем УГА. Командував галицькими частинами під час спільного походу українських армій на Київ і Одесу. З огляду на катастрофічний стан УГА (численні втрати, відсутність постачання, епідемія тифу) 6 листопада 1919 уклав сепаратну угоду з командуванням Добровольчої армії генерал-лейтенанта А.Денікіна, за якою УГА приєднувалася до денікінських військ і відводилася в тил на перепочинок. Був притягнутий за це до суду польового трибуналу, який понизив його в посаді до командира корпусу. У лютому 1920, коли УГА увійшла до складу Червоної армії, залишив військ. службу. Після повернення до Галичини заарештований польс. владою, до 1921 перебував у концтаборі під Данцигом (нині м. Гданськ, Польща). Після звільнення проживав на Львівщині.

П. у м. Львів.

1. Лісовський В. Генерал Тарнавський. Львів, 1935
2. Литвин М.Р., Науменко К.Є Історія галицького стрілецтва. Львів, 1990
3. Їх же. Військова еліта Галичини. Львів, 2004
4. Їх же. Збройні сили України першої половини ХХ ст.: Генерали і адмірали. Х., 2007