ТАРНОВСЬКИЙ Василь Васильович (молодший) (20.03.1838, за ін. даними, 1837 — 13.06.1899) — колекціонер, меценат, культурно-громад. діяч. Н. в с. Антонівка (нині село Варвинського р-ну Черніг. обл.). Походив зі стародавнього козацько-старшинського роду. Закінчив історико-філол. ф-т Київ. ун-ту. Обирався борзенським (1869—72) та ніжинським (1875—87) повітовим предводителем дворянства. Почесний член Львівського товариства "Просвіта" (із 1891). Продовжуючи меценатські традиції своїх попередників, багато зробив для перетворення родинного маєтку в с. Качанівка на Чернігівщині в один із найвідоміших осередків культ. життя України, місце спілкування видатних діячів науки, мист-ва, літератури. Під впливом знайомства з Т.Шевченком почав збирати меморіальну колекцію поета, що на той час налічувала 758 пам’яток і згодом стала однією з найзначніших в Україні (нині зберігається в зібранні Нац. музею Т.Шевченка в Києві (див. Шевченка Тараса національний музей) й рукописному фонді Інституту літератури імені Т.Шевченка НАН України). Пізніше брав активну участь у спорудженні пам’ятника-хреста й упорядкуванні могили поета в Каневі, доклав значних зусиль для одержання дозволу властей на публічне відзначення дня пам’яті Великого Кобзаря. До складу заснованого ним у Качанівці приватного музею входили також багаті збірки предметів укр. старовини, у т. ч. унікальна колекція пам’яток з історії запороз. козацтва (бл. 1 тис. одиниць зберігання). У поповненні й дослідженні своїх збірок спирався на допомогу відомих учених і діячів к-ри: Д.Яворницького, О.Лазаревського, М.Костомарова, М.Біляшівського, П.Куліша, В.Горленка, І.Рєпіна та ін., багатьом з яких не раз надавав фінансову допомогу у виданні наук. праць, проведенні археол. обстежень. Зокрема, на його кошти було здійснено М.Біляшівським розкопки в районі Княжої Гори поблизу Канева, результатом яких стало відкриття літописного міста Родень. Т. також зробив внески на спорудження пам’ятників видатним діячам культури (М.Гоголю в Ніжині, І.Котляревському в Полтаві), на упорядкування могили П.Куліша, видання першого в Україні істор. час. "Киевская старина" та ін. Ще раніше його коштом було відкрито лікарню при цукровому з-ді у Парафіївці (1869), публічну б-ку в Борзні (1870). Через значні витрати на доброчинність і колекціонування та виниклу у зв’язку із цим загрозу розорення Т. 1898 продав Качанівку ін. відомому колекціонерові П.Харитоненку й незабаром остаточно переселився до Києва, де пройшли останні роки його життя. Входив до складу правління Київського товариства старожитностей і мистецтв, К-ту з організації Київ. міськ. музею (із 1904 — Київський художньо-промисловий і науковий музей), надавав фінансову підтримку цьому закладу й Київській рисувальній школі М.Мурашка.

Образ відомого колекціонера й шанувальника укр. історії відтворив І.Рєпін у картині "Запорожці пишуть листа турецькому султану" (козак із довгими вусами у високій шапці).

П. у м. Київ.

Згідно із заповітом Т. на основі його зібрання 1902 було відкрито Музей українських старожитностей Чернігівського губернського земства, що 1906 одержав ім’я колекціонера. 1923—25 заклад увійшов до складу Чернігівського історичного музею, якому 1991 присвоєно ім’я В.Тарновського.

1. Каталог предметов малорусской старины и редкостей коллекции В.В. Тарновского, вып. 1: Шевченко. К., 1893
2. Каталог украинских древностей коллекции В.В. Тарновского. К., 1898
3. Н.Ш. Памяти В.В. Тарновского. «Киевская старина», 1899, т. 66 (№ 7)
4. Населевець Н. Родина Тарновських. «Родовід», 1996, № 14
5. Яворницький Д. В.В. Тарновський. «Хроніка 2000», 1996, вип. 16
6. Линюк Л.П. Матеріали родини Тарновських в Державному архіві Чернігівської області. В кн.: Скарбниця української культури: Збірник наукових праць, вип. 2. Чернігів, 2002
7. Половнікова С. Василь Васильович Тарновський: Духовні витоки українського патріотизму та благодійництва. Там само, вип. 8. Чернігів, 2007