ТАШ-АЇРСЬКА КУЛЬТУРА — археол. к-ра неоліту, поширена в Гірському Криму. Осн. пам’ятки: Таш-Аїр I (шари 8 — 5-а), Заміль-Коба II (шари 8—5), Кая- Араси, Ат-Баш, Аджи-Коба II, Буран-Кая III (шар 3). Датується часом від 5000 до 3500 до н. е. Крем’яна індустрія Т.-а.к. є подальшим розвитком мурзак-кобинської культури мезоліту. Техніка розколювання кременю — високорозвинена, пластинчаста, відтискна з одно- або двоплощинних нуклеусів. Знаряддя: мікроліти (трапеції та сегменти з крутою та пласкою ретушшю), кінцеві скребачки на пластинках, поодинокі різці та свердла. Посуд — гостродонні слабопрофільовані горщики з прокреслено-накольчастим орнаментом. Осн. заняттями таш-аїрського населення були полювання на лісових тварин і збиральництво; відоме також рибальство, на пізньому етапі, можливо, з’явилося тваринництво. Госп. річний цикл поділявся на зимовий період у передгір’ях та літній на яйлах (гірських плато).

1. Археологія Української РСР, т. 1. К., 1971
2. Давня історія України, т. 1. К., 1997