Містобудівна структура істор. центру Т. склалася протягом 15 — поч. 17 ст. Король польс. і верховний кн. литов. Владислав II Ягайло 1415 надав теребовлянському шляхтичу Бартошу Головацькому (він відзначився в Грюнвальдській битві 1410) привілей на заснування на лівому березі Гнізни нового міста; Т. також звільнялася на 8 років від будь-яких повинностей, було дозволено щорічний ярмарок. Т. отримала магдебурзьке право після 1395. Із 1434 Т. — центр повіту у складі Галицької землі Руського воєводства. Протягом 15—16 ст. не раз зазнавала ворожих нападів (переважно татарських; 1498 місто здобули війська молдов. господаря Штефана III Великого). Перемогу над турками під Т. 2 липня 1524 оспівано у вірші латиномовного поета М.Гусовського. Після особливо руйнівних нападів місто отримувало звільнення від податків на тривалі терміни, а також вигідні для розвитку права на виготовлення й торгівлю пивом та горілкою. На 1572 в Т. було 248 будинків. 1578 р. євреї отримали привілей на вільне проживання й торгівлю в Т. 1575 після чергового руйнівного нападу татар польс. король Стефан Баторій наказав відновити та укріпити фортифікацiйні споруди замку та міста. За його наказом було визначено "об’їзд міста", тобто обриси плану забудови в оточенні укріплень. Гол. оборонною спорудою Т. протягом століть залишався Теребовельський замок.

Структура забудови істор. центру міста остаточно склалася наприкінці 16 — в 1-й третині 17 ст. З цієї доби збереглася низка пам’яток арх-ри, усі вони (із сакральними включно) мали оборонне призначення. На 1616 в Т. було 246 будинків (45 з яких стояли пусткою), існували цехи пекарів, різників, мечників, слюсарів, бондарів, золотарів. 1637 пожежа зруйнувала значну частину міста. Але після великих руйнувань розпочалось велике буд-во. Старе i Нове місто оточили земляними валами, увінчаними частоколом.

1648 місто і замок захопили повстанці М.Кривоноса за підтримки правосл. міщан. 1655 місто захопило козацько-рос. військо на чолі з Б.Хмельницьким і В.Бутурліним. Почався занепад Т. На 1664 в Новому місті було 127 будинків, 9 з них — пусті, на валу — 16 будинків, пустих — 2, на підзамчі лишалося 12 мешканців. 1672 Т. здали османцям, захисників замку примусили присягнути на вірність султану Мегмеду IV, після чого відпустили. Замок зайняв гарнізон яничарів, який за кілька днів вирушив з міста і лишив укріплення неушкодженим. 1675 Т. витримала облогу осман. війська (див. Теребовлянська оборона 1675) й отрима- ла 10-річні податкові канікули на відбудову міста. Один з останніх татар. нападів стався 1688, коли нападники вдерлися до міста, але були вибиті з нього вогнем із замку. Після того, як турки остаточно залишили Поділля 1699, Т. втратила своє стратегічне значення.

Із 1772 — у складі володінь австрійських Габсбургів (із 1867 — Австро-Угорщина), 1810—15 — під владою Рос. імперії у складі Тернопільського краю. Із 1854 — центр повіту (до 1867 — у складі Тернопільського округу). 1896 через місто пройшла залізниця Тернопіль—Копичинці. За період 1777—1910 населення Т. зросло з 2,0 тис. до 9,1 тис. осіб. З кінця 19 ст. діяли укр. громад. орг-ції. 1914 виїхала частина євреїв. На 1941 їх було 1,7 тис., майже всі знищені гітлерівцями у 1942—43.

Із серпня 1914 по липень 1917 Т. була окупована рос. військами, зазнала руйнувань. У ніч з 2 на 3 листопада 1918 в Т. встановлено владу Західноукраїнської Народної Республіки. У ході українсько-польської війни 1918—1919 та польсько-радянської війни 1919—1920 місто не раз переходило з рук у руки. З осені 1920 — остаточно під владою Польщі, повітовий центр Терноп. воєводства. У 1920—30-ті рр. працювали кустарні майстерні, каменоломня, цегельний з-д, розвивались кооперація і торгівля. Одним з найактивніших укр. громад. діячів був священик С.Мохнацький (1876—1955).

17 вересня 1939 до Т. ввійшли рад. війська. Із 4 грудня 1939 Т. — райцентр Терноп. обл. УРСР. Із 6 липня 1941 до 23 березня 1944 тривала гітлерівська окупація. У місті діяло націоналістичне підпілля. Через війну Т. втратила до 1/3 населення, зникли єврейська та польська громади. У рад. час місто розвивалося як агропром. центр.

Пам’ятки арх-ри: нац. значення — замок (1631), оборонна церква Святого Миколи (кінець 16 ст.), Успенський оборонний монастир кармелітів (1635), Підгорянський (Угорницький) Преображенський монастир василіан (17 ст.); місц. значення — міська ратуша (19 ст.), будинок "Рідної школи" (1907).

ВОДОТИКА Тетяна Сергіївна, ЛИПА Катерина Анатоліївна

1. Słownik geograficzny Krόlestwa Polskiego i innych krajόw słowiańskich, t. 12. Warszawa, 1892
2. Bayger J.A. Powiat Trembowelski: Szkiс geograficzno-historyczny i etnograficzny. Lwόw, 1899
3. Bohdan J., Czolowski A. Przeszłość i zabytki wojewόdztwa tarnopolskiego. Tarnopol, 1926
4. ІМіС УРСР: Тернопільська область. К., 1973
5. Памятники градостроительства и архитектуры УССР, т. 4. К., 1986
6. Герета І. Теребовля: шлях через віки: Історико-краєзнавчий нарис. Львів, 1997
7. Городиський Л.Л., Зінчишин І.І. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині: Історичний нарис-путівник. Львів, 1998
8. Тернопільський енциклопедичний словник, т. 3. Тернопіль, 2008
9. Мороз В. Замки Тернопілля. Тернопіль, 2009