ТЕРЕЩЕНКО Микола (Нікола) Артемійович (26(14).10.1819—01. 02(19.01).1903) — підприємець, землевласник, громад. діяч, доброчинець, колекціонер творів мист-ва. Дід Мих.Терещенка. Н. в м. Глухів. Походив із козацько-міщанського роду на Глухівщині. Закінчив трикласне Глухівське повітове уч-ще. Ще підлітком зайнявся комерцією, насамперед торгівлею хлібом, згодом — постачанням із Криму у великих розмірах солі й риби. У роки Кримської війни 1853—1856 виконував держ. замовлення для армії, завдяки яким значно збільшив свій купецький капітал. Після селянської реформи 1861 разом із батьком Артемієм Яковичем і братом Федором скупив великі поміщицькі маєтки та придбав цукрозаводи і гуральні. З останнім 1870 заснував "Товариство цукрових і рафінадних заводів братів Терещенків", яке на той час було найбільшим у цукровій галузі країни. Крім цього, мав у особистій власності Тьоткінський, Андрушівський і Староосотянський цукрозаводи, кілька винокурень, парові й водяні млини, цегельні, ремонтні майстерні, бл. 60 тис. десятин землі.

Одночасно як впливовий і фінансово спроможний підприємець займав громад. виборні і держ. посади. 1851—60 — старший бургомістр, а 1860—74 — міський голова Глухова. Із 1865 обирався гласним Черніг. губернських і Глухівських повітових земських зборів, членом Глухівської повітової земської управи, почесним мировим суддею кількох мирових округів. Після переїзду до Києва на постійне місце проживання в 1875—81 виконував обов’язки гласного міської думи, двічі висувався на посаду київ. міськ. голови. Отримав спадкове дворянство (1870), чин таємного радника, кілька найвищих держ. орденів: Білого Орла, св. рівноапостольного кн. Володимира 3-го і 2-го ст., св. Анни 1-го ст., св. Станіслава 3-го і 1-го ст., франц. Почесного легіону. Мав звання почесного громадянина Києва і Глухова.

Усі ці звання, чини й нагороди отримав здебільшого за широку доброчинницьку діяльність. Усього за життя він пожертвував понад 5 млн рублів, із них 1,5 млн — Глухову, і понад 2,5 млн — Києву на потреби багатьох доброчинних орг-цій і т-в, на спорудження навч. і лікувальних закладів, притулків для дітей і дорослих, різних громад. установ, правосл. храмів та ін. Серед них слід назвати в Києві 5-ту чол. г-зію (нині тут Нац. транспортний ун-т), міське зразкове початкове уч-ще (нині тут Київ. нац. ун-т театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого), жін. торг. школу ім. П.Г.Терещенко, лікарню для чорноробів (нині це Національна дитяча спеціалізована клінічна лікарня "Охматдит"), нічліжний притулок на Бессарабці (не зберігся). Т. виділив великі кошти на буд-во приміщень Київ. політех. ін-ту і Київського художньо-промислового і наукового музею (нині тут Національний художній музей України). У Глухові завдяки цьому підприємцю з’явилися чоловіча та жіноча г-зії, ремісниче уч-ще, лікарня Святої Єфросинії, приміщення банку, Трьох-Анастасіївський собор.

П. у м. Київ.

Його колекція творів мист-ва разом із зібранням брата Федора та сина Івана була покладена в основу Київського музею російського мистецтва. 1909 в Глухові Т. було встановлено пам’ятник (архіт. М.Андрєєв), знищений з приходом до влади більшовиків.

ДОНІК Олександр Миколайович

1. Восьмидесятилетие тайного советника Николы Артемьевича Терещенко: 1819—1899. К., 1900
2. Памяти Николы Артемьевича Терещенко (ко дню открытия ему памятника в г. Глухове 23 августа 1909 г.). К., 1909
3. Ковалинский В.В. Меценаты Киева. К., 1998
4. Донік О.М. Микола Артемійович Терещенко: підприємець, громадянин, благодійник, суспільний діяч. В кн.: Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка: Історія, вип. 45. 1999
5. Ковалинский В.В. Семья Терещенко. К., 2003
6. Донік О.М. Родина Терещенків в історії доброчинності. К., 2004