ТЯГЛІ СЕЛЯНИ — категорія сільс. населення на укр. землях у складі Великого князівства Литовського та Королівства Польського в 15—19 ст. Т.с., на відміну від т. зв. піших селян (див. Піші господарства), володіли тягловою робочою худобою (волами та кіньми), якою змушені були обробляти шляхетську землю. У 16 ст. оподаткування Т.с. було унормоване заходами аграрної реформи. Госп-ва даної категорії селян були переведені на т. зв. тяглі волоки, з яких відбувалася 3-денна панщина, платився незначний грошовий чинш і натуральні (кури, яйця, зерно тощо) оброки. Панщинні відробітки Т.с. відрізнялися від панщини "піших" тим, що перші мали протягом дня 3 одногодинні відпочинки ("перед обідом", "в полудню", "над вечором"). Упродовж 17—18 ст. панщина Т.с. часто замінювалася грошовим чиншем. За наявність одного тяглового вола чи коня селянам слід було платити по 5—8 злотих (піші платили по 1 злотому). Замість дорожньої повинності Т.с. мали сплачувати з пари тягла — 2 злотих, а з однієї тяглової тварини — 1 злотий (піші — 15 грошей). На території Рос. д-ви наприкінці 17 ст. було введене подвірне оподаткування, а 1724 — подушне оподаткування (див. Подушне), що привело до зміни назви "тяглі селяни" на "податне населення". В Україні триденні відробітки Т.с. проіснували до серед. 19 ст. (на Правобережжі зафіксовані інвентарними правилами 1847—1848) та були скасовані селянською реформою 1861.

ГУРБИК Андрій Олександрович

1. Любавский М.К. Областное деление и местное управление Литовско-Русского государства ко времени издания первого Литовского статута. М., 1892
2. Довнар-Запольский М. Государственное хозяйство Великого княжества Литовского при Ягеллонах, т. 1. К., 1901
3. Похилевич Д.Л. Крестьяне Белоруссии и Литвы в ХVI— ХVIII вв. Львов, 1957
4. Маркина В.А. Крестьяне Правобережной Украины (конец ХVII — 60-е годы ХVIII ст.). К., 1971
5. Гурбик А. Аграрна реформа в Україні ХVI ст. К., 1997
6. Його ж. Еволюція соціально-територіальних спільнот в середньовічній Україні (волость, дворище, село, сябринна спілка). К., 1998