ТІРІТАКА (грец. Τυριτάκη) — давньогрец. місто в європ. частині Боспорського царства. Розташов. біля с-ща Аршинцеве (у межах сучасного м. Керч), на пн. березі Чурубаського оз., за 11 км на пд. від Пантікапея. Площа — 4,5 га. Т. згадують Клавдій Птолемей, Псевдо-Арріан, Стефан Візантійський. За Гаєм Плінієм Старшим, тут розташовувалося місто Дія. Вважається, що це — назва Т. рим. часу.

Т. була заснована грец. колоністами бл. 2-ї третини 6 ст. до н. е. Розкопками відкриті землянки — перші житла переселенців. В останній третині 6 — 1-й чверті 5 ст. до н. е. відбувалася забудова міста сирцево-кам’яними будинками із внутр. дворами. Т. постала як ранньоміський центр, що мав регулярну прямокутну структуру.

Наприкінці 1-ї чверті 5 ст. до н. е. Т. увійшла в Боспорське об’єднання на чолі з Пантікапеєм. Найвищий розквіт переживала за елліністичного часу та в 1—3 ст. Бл. 375 була зруйнована гунами. Невдовзі відродилася і разом з усім Боспором була інтегрована до Візант. імперії (див. Візантія). Цей період її історії охоплює кінець 4 — серед. 8 ст. Після остаточної загибелі Т. на її території існувало велике поселення салтівсько-маяцької культури кінця 8 — 2-ї пол. 10 ст.

Т. є зразком невеликого боспорського пром. міста. Від елліністичної доби значний розвиток тут отримало виноробство, у перші сторіччя н. е. (у т. ч. й у візант. час) — рибозасолювальне та шкіропереробне вир-ва. Досліджені залишки кам’яних фортечних стін та башт, житлових будинків, вулиць, сакральних споруд (зокрема святилище Деметри), численні виноробні та рибозасолювальні цистерни. Здобуто значний речовий матеріал, у т. ч. нумізматичні та епіграфічні пам’ятки. На хорі відомо понад 10 сільс. поселень та 8 курганних груп. На некрополі відкриті поховання, датовані від 5 ст. до н. е. до 4 ст.

Активне міське життя тривало на території Т. й у 5 — серед. 8 ст. Житлові квартали цього часу мали, як і в елліністичний час, регулярне планування. Розкопано ряд житлових садиб, госп. та пром. комплексів. Досліджено велику кількість ям та піфосів для зберігання зерна, вина і риби. У шарах 5 — поч. 6 ст. відкрито чималу кількість культово-сакральних об’єктів: домашніх святилищ, жертовних ям, ботросів (ям, куди заривали пошкоджені ритуальні предмети, а також жертовні дари), а також велике язичницьке святилище та унікальну тринефну базиліку кінця 5 — поч. 6 ст. з колонадою (найбільш відомий і збережений ранньовізантійський храм Боспору). У шарах салтово-маяцької доби досліджено рештки житлових будинків та госп. комплексів 8—10 ст.

Постійні розкопки Т. проводяться з 1932 (Т.Кніпович, В.Гайдукевич, В.Блаватський, Л.Славін, Ю.Марті, М.Кобиліна та ін.). Нові дослідження Т., її некрополя та хори розпочато 2002 (В.Зінько, О.Зінько). Із 2008 затверджено українсько-польс. проект "Боспорське місто Тірітака", згідно з яким у розкопках бере участь археол. місія Нац. музею у Варшаві (А.Твардецький).

1. Гайдукевич В.Ф. Боспорское царство. М.—Л., 1949
2. Його ж. Раскопки Тиритаки и Мирмекия в 1935—1940 гг. В кн.: Материалы и исследования по археологии СССР, № 25. М., 1952
3. Його ж. Раскопки Тиритаки и Мирмекия в 1946—1952 гг. Там само, № 85. М.—Л., 1958
4. Кругликова И.Т. Боспор в позднеантичное время. М., 1966
5. Шургая И.Г. Нимфей, Мирмекий, Тиритака, Порфмий, Илурат. В кн.: Античные государства Северного Причерноморья. М., 1984
6. Качарава Д.Д., Квирквелия Г.Т. Города и поселения Причерноморья античной эпохи. Тбилиси, 1991
7. Зинько А.В. Боспорский город Тиритака в ранневизантийскую эпоху. В кн.: Византия в контексте мировой культуры: Труды Государственного Эрмитажа, т. 42. СПб., 2008
8. Зинько В.Н. Основание и становление Тиритаки. В кн.: Древности Боспора, т. 14. М., 2010