 Бібліографічне посилання: Віднянський С.В.
ТІСО ЙОЗЕФ [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Tiso (останній перегляд: 18.03.2022)
ТІСО ЙОЗЕФ
ТІСО (Tiso) Йозеф (13.10.1887—18. 04.1947) — словац. політик, катол. священик, провідний діяч Словац. нац. партії, яка в міжвоєнні роки виступала проти централізму та "чехословакізму" владних структур Чехословац. республіки й за автономію Словаччини в її складі. Із 1925 — депутат чехословац. парламенту, 1927—29 очолював мін-во охорони здоров’я Чехословац. республіки. 1938, після смерті А.Глінки — засновника й лідера Глінківської словац. нар. партії (людаків), — найбільшої партії й гол. поборника ідеї автономної Словаччини, Т. обійняв його посаду. Після Мюнхенської угоди 29 вересня 1938 (див. Мюнхенська угода 1938) і вимушеної федералізації Чехословаччини очолив перший автономний уряд Словаччини і взяв курс на поступове здобуття словац. незалежності. Празький уряд із метою перешкодити відокремленню Словаччини встановив 10 березня 1939 там військову диктатуру і позбавив Т. посади голови уряду. Під тиском радикальних членів партії (т. зв. глінківської гвардії) і нацистської Німеччини (13 березня А.Гітлер викликав Т. до Берліна (Німеччина) й ультимативно вимагав проголошення словац. незалежності) 14 березня 1939 на засіданні словац. сейму Т. проголосив самостійну Словац. Республіку і став її президентом та прем’єром й тим самим вніс свою частку в ліквідацію Чехословаччини. Незабаром Словац. д-ва стала повністю залежною від Німеччини: підписавши 1939—40 із Третім райхом договори про воєнно-політ. союз і екон. співробітництво, уряд Т. втягнув Словаччину у війну на боці країн гітлерівського блоку. У внутр. політиці він займав шовіністичну позицію щодо нац. меншин, у т. ч. русинів-українців Словаччини. Після визволення Чехословаччини Т. був заарештований комуніст. урядом К.Готвальда, звинувачений у колабораціонізмі та воєнних злочинах і страчений. У сьогоднішній незалежній Словаччині постать Т. викликає неоднозначні оцінки. |
