ТЮТЮННИК Григір (Григорій) Михайлович (05.12.1931—06.03.1980) — прозаїк, перекладач, педагог. Н. в с. Шилівка (нині село Зіньківського р-ну Полтав. обл.). Брат Григорія (Єгора) Тютюнника. Батько репресований 1937. Із 1946 навч. в Зіньківському ремісничому уч-щі, став слюсарем 5-го розряду. Працював на з-ді ім. В.Малишева (Харків), у Шилівському колгоспі, на буд-ві Миронгрес під Дебальцевим (нині місто Донец. обл.). 1951—55 — флотський радист у Примор’ї, займався самоосвітою. Закінчив вечірню школу і ф-т рос. філології Харків. ун-ту (1962). Перша публікація — новела "В сумерки" — у ж. "Крестьянка" (1961); наступні твори писав укр. мовою. Викладав рос. мову і літературу у вечірній школі під Комунарськом (нині м. Алчевськ). Переїхавши до Києва, працював у редакції газ. "Літературна Україна" (1963—64), у сценарній майстерні Київ. кіностудії ім. О.Довженка та у вид-ві "Молодь" (до осені 1972). Член Спілки письменників України з 1966. Друкували твори Т. в Україні неохоче, нещадно критикували кожен новий твір (деякі так і не були опубліковані за життя письменника). 1979 ж. "Сельская молодежь" нагородив його медаллю "Золотое перо" за багаторічне творче співробітництво.

Його твори вирізнялися колоритним зображенням побуту сучасного села, рідкісним знанням мови та психології народу, соковитим гумором. Автор збірок новел "Зав’язь" (1968), "Деревій" (1969), "Батьківські пороги" (1972), "Крайнебо" (1975), "Коріння" (1978), книжок для дітей "Ласочка" (1970), "Лісова сторожка" (1971), "Степова казка" (1973). Перекладач творів В.Шукшина, Е.Распе та ін.

Лауреат премії ім. Лесі Українки (1980, за повісті "Климко" (1976) та "Вогник далеко у степу"; 1979), Держ. премії УРСР ім. Т.Шевченка (1989, посмертно).

Зацькований, доведений до розпачу і депресії, Т. в ніч із 5 на 6 березня 1980 вчинив самогубство в м. Київ.

Незавершеною залишилася повість "Житіє Артема Безвіконного".

Окремі твори Т. видавалися багатьма іноз. мовами; екранізовано "Климко" (1983) та "Грамотний" (дипломна робота С.Чернілевського, 1987).

На могилі Т. встановлено бюст письменника на високій стелі (скульп. В.Луцак, архіт. Я.Ковбаса). На будинку, де мешкав письменник (1963—67; Андріївський узвіз, № 32), встановлено меморіальну дошку (скульп. В.Луцак, архіт. І.Лебідь). 5 грудня 2006 в Будинку письменників (Київ) відбувся вечір пам’яті Т. (до 75-річчя від дня народження).

Особовий фонд Т. зберігається в ЦДМЛМ України.

Бібліогр.: Лицар правди і добра: Бібліографічний покажчик творів та літератури про Григора Тютюнника. К., 2002.

ГЕРАСИМОВА Галина ПетрівнаП.

1. Тысячелистник: Рассказы. М., 1972
2. Отчие пороги: Повесть и рассказы. М., 1975
3. Вибрані твори: Оповідання, повісті. К., 1981
4. Огонек далеко в степи: Рассказы и повести. М., 1982
5. Твори, т. 1—2. К., 1984
6. Завязь: Повесть, рассказы. К., 1988
7. Повести и рассказы. М., 1989
8. Облога: Вибрані твори. К., 2004
9. «…Щоб було слово і світло»: Листування Григора Тютюнника. Луганськ, 2004
10. «Образ України — здавна й по сьогодні»: Щоденники, записники. Луганськ, 2005
11. Вибрані твори. К., 2006
12. Холодна м’ята. К., 2009
13. Бути письменником: щоденники, записники, листи. К., 2011

1. Вічна загадка любові: Літературна спадщина Григора Тютюнника. Спогади про письменника. К., 1988
2. Мороз Л.З. Григір Тютюнник: Нарис життя і творчості. К., 1991
3. Коцюбинська М. Григір Тютюнник: Смак правди. В кн.: Коцюбинська М. Мої обрії, т. 2. К., 2004
4. Коваль В. Загадка смерті Григора Тютюнника. В кн.: Коваль В. Серце моє в колючому дроті… К., 2005
5. «Прийшов, щоб не розлучатися…»: Науковий збірник на пошану 70-річчя Григора Тютюнника. К., 2005
6. Сулима М.М. Народна пісня в творчості Григора Тютюнника. В кн.: Сулима М.М. Книжиця у семи розділах. К., 2006
7. Шугай О. «Усе живе — тепле…»: Нове про Григора Тютюнника. К., 2006
8. Кондратюк А.І. Григір Тютюнник. В кн.: Кондратюк А.І. Добром зігріте серце: Спогади. Есеї. Новели. Рівне, 2010
9. Неживий О. Григір Тютюнник: текстологічна та джерелознавча проблема життя і творчості. Луганськ, 2010
10. Ярмолюк М. Мої зустрічі з Григором Тютюнником. В кн.: Ярмолюк М. Що було, що є і що буде. Житомир, 2011.