ТКАЧЕНКО Василь Миколайович (н. 01.01.1944) — дослідник зарубіжної історіографії, історіософ, політолог, дипломат, держ. і освіт. діяч. Д-р істор. н. (1993), професор (1998). Дійсний член Міжнар. кадрової академії (1997), Академії політ. наук України (2006), чл.-кор. Академії пед. наук України (2006; з 2010 — Нац. академія пед. наук України). Н. в с. Брусилів (нині с-ще міськ. типу Житомир. обл.). 1968 закінчив істор. ф-т Київ. ун-ту. 1968—71 — аспірант, 1972—73 — молодший наук. співробітник Ін-ту історії АН УРСР, де й захистив канд. дис. з питань укр. діаспори в США (наук. керівник — акад. А.Скаба). 1973—74 — наук. співробітник-консультант Президії АН України, 1974—79 — старший викладач ф-ту міжнар. відносин і міжнар. права Київ. ун-ту, 1979—90 — старший наук. співробітник відділу зарубіжної історіографії, 1990—93 — зав. відділу історіософії України Ін-ту історії АН УРСР/України. 1993 в ін-ті захистив докторську дис. на тему: "Україна і Росія: Проблеми національного самовизначення (історіософський аналіз поточного моменту)". 1993—94 — старший консультант прогнозно-аналітичної служби Адміністрації Президента України, 1994 — проректор із наук. роботи та зовн. зв’язків Переяслав-Хмельницького пед. ун-ту; 1994—95 — заст. керівника Центру комп’ютеризованих інформаційних систем Секретаріату ВР України, 1995—96 — гол. наук. консультант науково-експертного відділу Секретаріату ВР України, 1996 — гол. консультант Служби з питань гуманітарної політики Адміністрації Президента України, 1996—97 — зав. відділу заг. проблем гуманітарного розвитку Служби з питань гуманітарної політики Адміністрації Президента України, 1997—98 — зав. відділу суспільно-політ. аналізу Адміністрації Президента України, 1998—2001 — радник Посольства України в Республіці Білорусь, 2002—03 — 1-й секретар Посольства України в Республіці Молдова, 2003—05 — 1-й заст. Міністра освіти і науки України, 2005 — зав. відділу міжнар. зв’язків Академії пед. наук України, 2005—06 — директор Ін-ту вищої освіти Академії пед. наук України, із 2006 — радник Президії Академії пед. наук України.

Автор і співавтор понад 180 публікацій, зокрема 12 монографій.

Лауреат Міжнародної премії ім. Г.Сковороди (1997), премії НАН України ім. М.Костомарова (2006), Посол Миру (2013).

КОВАЛЬЧУК Оксана Олександрівна Олександрівна

1. В чужій далекій стороні. К., 1975 (у співавт.)
2. Україна і Росія: Проблеми національного самовизначення (історіософський аналіз поточного моменту). К., 1993
3. Україна: Історіософія самоорганізації. К., 1994
4. Україна на межі цивілізацій (історико-політологічні розвідки). К., 1995 (у співавт.)
5. Україна: альтернативи поступу. Критика історичного досвіду. К., 1996 (у співавт.)
6. Україна: шлях до себе. Проблеми суспільної трансформації. К., 1998 (у співавт.)
7. Україна: Проблеми самоорганізації, т. 1: Критика історичного досвіду. К., 2003 (у співавт.)
8. Україна: Проблеми самоорганізації, т. 2: Десятиліття суспільної трансформації. К., 2003 (у співавт.)
9. Суд над Кліо: «Переформатування» історичної пам’яті. «Політичний менеджмент», 2008, № 6
10. Солідаризм: Європейський досвід суспільної консолідації для України. В кн.: Україна в Європі: Пошуки спільного майбутнього. К., 2009
11. Суверенная бюрократия Украины: В зоне двойной периферии. «Вестник общественного мнения: Данные. Анализ. Дискуссии» (М.), 2010, № 2 (апрель—июнь)
12. О праздновании 1150-летия зарождения Российской государственности: взгляд с Украины. «Политическая концептология», 2012, № 2
13. Україна: ідентичність у добу глобалізації (начерки метадисциплінарного дослідження). К., 2013 (у співавт.)

1. Вчені Інституту історії України НАН України: Біобібліографічний довідник. К., 1998
2. Хто є хто в Україні. К., 2004
3. Інститут історії України НАН України: 1936—2006. К., 2006
4. Українські історики: Біобібліографічний довідник: Серія «Українські історики», вип. 3. К., 2010