ТМУТОРОКАНСЬКИЙ КАМІНЬ — мармурова плита з вирізаним кириличним написом у два рядки, знайдена на Таманському п-ові військовими серед руїн генуезько-турец. фортеці (на території сучасної станиці Тамань Краснодарського краю, РФ) в серпні 1792. Початкове призначення визначити неможливо; під час кількох переве-зень (Севастополь, Стамбул, Миколаїв, Тамань, Керч) плиту розбили, щоб відокремити фрагмент із написом. 1851 разом із зібранням антич. мармуру Керченського музею Т.к. передано в Ермітаж (у Санкт-Петербурзі), де він зберігається нині.

Напис сповіщає про проведення кн. Глібом Святославичем вимірів у 1068, а також подає відстань між Тмутороканню і Корчевим у сажнях. Текст уперше опублікував 1794 О.Мусін-Пушкін. Визнане сьогодні прочитання запропонував 1806 О.Оленін: "Въ лѣто . / S . Ф О S [6567 від створення світу / 1068 н. е.] індікта S [6] Глѣбъ кнѧзь мѣрилъ море // по леду ѿ Тъмутороканѧ до Кърчева . /І . и . /Д . [10 000 і 4000] сѧжень". Вивчення каменя поклало початок рос. палеографії та епіграфіці. Обставини віднайдення поза археол. контекстом, винятковість відомостей, палеографічні особливості, політ. і культ. аспекти обґрунтування чорномор. завоювань Рос. імперії кінця 18 ст. залишають відкритим питання автентичності. Різнобічні дослідження О.Оленіна, П.Буткова, О.Соболевського, Л.Черепніна, Є.Каменцевої, М.Устюгова, В.Захарова, А.Мединцевої ставлять Т.к. в один ряд з аналогічними пам’ятками давньокиїв. писемності 11—12 ст. За ретельним зовн. оглядом припускають (Б.Сапунов), що мармур може походити з Греції чи з берегів Егейського моря; слідів хімічної чи фізичної імітації зістарювання на ньому не виявлено. Разом з тим, сумніви у справжності висловлювали О.Спіцин, О.Монгайт, М.Сотникова, І.Спаський, О.Ісаченко, О.Зимін, М.Успенський, Е.Кінан, Б.Боєк та ін. Скептики наполягають, що напис може бути пояснений на основі знань, доступних сучасникам романтичної "доби підробок". Науково-природничими методами археометрії камінь не досліджували.

Поруч із місцем знахідки було відкрито Таманське городище. Унікальна монументальна датована пам’ятка локалізує літописну Тмуторокань, дає найраніший приклад написання назви Корчев і може бути інтерпретована як єдине свідчення про поширення Тмутороканського князівства по обидва боки Керченської протоки. Напис засвідчує проведення масштабних вимірювальних робіт у Київській Русі й доповнює відомості Патерика Києво-Печерського про перебування кн. Гліба Святославича в Тмуторокані. Зв’язаний часом відкриття і згадкою "Тмутороканського болвана", Т.к. непрямим чином підтверджує автентичність "Слова о полку Ігоревім" . В істор. мовознавстві напис використовують як найдавніший зразок відомих з пізніших джерел мовних процесів, характерних для 11 ст. Виняткові дані дають підстави для розрахунків довжини гіпотетичної "тмутороканської сажені" (Б.Рибаков).

Укр. автори не приділяли напису спец. уваги. Т.к. побіжно згадано в "Історії Русів" для підтвердження меж слов’ян. розселення. Більшість укр. істориків, археологів і мовознавців, серед яких М.Грушевський, П.Голубовський, Д.Багалій, С.Висоцький, В.Німчук, В.Русанівський, приймали свідчення каменя як достовірні.

БИСТРИЦЬКИЙ Максим Євгенович

1. Монгайт А.Л. Надпись на камне. М., 1969
2. Сапунов Б.В. О Тмутараканском камне 1068 г. В кн.: Памятники культуры. Новые открытия. Письменность. Искусство. Археология. Ежегодник: 1975 г. М., 1976
3. Медынцева А.А. Тмутараканский камень. М., 1979
4. Майофис М.Л. Тмутараканский камень в культурном строительстве конца XVIII — начала XIX века. «Философский век: альманах» (СПб.), 1999, вып. 10
5. Захаров В.А. Заметки о Тмутараканском камне. В кн.: Сборник Русского исторического общества, т. 4 (152): От Тмутороканя до Тамани: IX—XIX вв. М., 2002
6. Boeck B.J. Stone of Contention: Medieval Tmutarakan’ As a Measure of Soviet Archeology in the 1950s and 1960s. «Ruthenica» (К.), 2005, т. 4
7. Boeck B.J. A Tale of Two Stones: Comparing Contested Epigraphic Artifacts from Kensington, Minnesota and Kievan Rus’. «Russian History / Histoire Russe», 2005, vol. 32, no. 3—4
8. Толочко А.П. Тмутороканский болван. «Ruthenica» (К.), 2008, т. 7
9. Хоруженко О.И. Надписи Тмутараканского камня и вспомогательные исторические дисциплины. «Вопросы эпиграфики» (М.), 2010, вып. 4
10. Ашихмин А.А. Отечественная историография о проблеме Тмутараканского камня. «Университетский историк: альманах» (СПб.), 2012, вып. 10