ТОРГЗІН (рос. — "торгсин") — спец. контора для торгівлі з іноземцями в СРСР, створена влітку 1930 при наркоматі торгівлі. Назва "торгзін", що походить від слів "торгівля з іноземцями", була поширена в повсякденному спілкуванні населення, у пресі та офіц. органах влади 1930-х рр. Контора мала розгалужену мережу магазинів закритого типу, в яких торгували антикваріатом "неекспортного" значення та якості, килимами, хутром, продовольчими і дефіцитними товарами. Магазини обслуговували спочатку ли-ше іноземців, які приїздили до СРСР тимчасово (туристи, концесіонери, кореспонденти), маючи на руках валютні чеки Держбанку СРСР. У січні 1931 контора була перетворена на Всесоюзне об’єднання для торгівлі з іноземцями, яке мало центр. апарат Т. в Москві, а також крайові, республіканські та обласні контори. В УСРР діяла Всеукр. контора Т. з обласними відділами. Восени 1931 Т. став відкритим для рад. людей, а також для іноземців, що мали право надсилати грошові перекази та продуктові бандеролі. Громадяни СРСР могли придбати товари в Т. за ювелірні вироби, золото та золоті монети, а також за валютні іноз. перекази. В обмін на валюту та коштовності вони одержували товарні ордери — бони, які з 1933 замінили "заборними книжками". У голодні роки населення обмінювало в Т. коштовності на продукти харчування. Торгзіни мали розгалужену систему магазинів і контор за кордоном, експортували антикваріат, пушнину, хутра, продавали іноз. фірмам та представництвам фактур-ліцензії на відправлення до СРСР грошових і речових переказів, мобілізуючи в такий спосіб валюту для поповнення фінансового фонду першої п’ятирічки. Валютні надходження становили 1932 майже половину доходної частини Т. Скасування карткової системи на хліб та ін. продовольчі товари 1935 зменшило попит населення на продовольство в конторах та магазинах Т. У травні 1934 РНК СРСР заборонила Т. здійснювати всі торг. операції з 1 січня 1936 в магазинах системи Т. Наприкінці 1935 призупинився прийом золота від населення в обмін на товари, а з лютого 1936 Всесоюзне об’єднання "Торгзін" перестало існувати, хоч "заборні книжки" отоварювали до липня 1936. Сума валюти, вирученої Т., перевищувала вартість імпортного обладнання 10-ти пром. новобудов 1-ї пол. 1930-х рр. (Горьківського автозаводу, Сталінградського, Челябінського, Харківського тракторних з-дів, Уралмашу, Дніпробуду, Магнітбуду та інших).

МАРОЧКО Василь ІвановичІ.

1. Осокина Е.А. За зеркальной дверью Торгсина. «Отечественная история», 1995, № 2
2. Марочко В. Обмін побутового золота на хліб в Україні періоду голодомору 1932—1933 років. «Український історик: журнал Українського історичного товариства», 2008, т. 45
3. Осокина Е.А. Золото для индустриализации: «Торгсин». М., 2009
4. Горох М.В. Цінова політика «Торгсину» як показник ставлення держави до власних громадян (на прикладі Чернігівської облконтори). В кн.: Український селянин: Збірник наукових праць, вип. 12. Черкаси, 2010