ТОТЛЕБЕН Едуард Іванович (Едуард-Франц; 20(08).05.1818—01.07(19.06).1884) — військ. діяч, герой Севастопольської оборони 1854—1855, генерал-ад’ютант (1855), інженер-генерал (1869), граф (1879). Походив із дворян Тюрингії, які перебралися в прибалт. губернії Рос. імперії. Н. в м. Мітава (нині м. Єлгава, Латвія) в сім’ї купця 2-ї гільдії. 1832 поступив у Гол. інженерне уч-ще в Санкт-Петербурзі, після закінчення якого служив військовим інженером. 1844 направлений до Києва, де взяв участь у будівництві Київської фортеці. Із 1848 по 1849 брав участь у боях із горянами на Кавказі, учасник Кримської війни 1853—1856. Від серпня 1854 — начальник інженерних робіт з оборони Севастополя. У вересні 1855 призначений відповідальним за зміцнення Миколаївської та Кронштадтської фортець.

Із 1859 — директор інженерного департаменту у військ. мін-ві Рос. імперії. 1863—77 — товариш (заст.) генерал-інспектора військ. інженерів, фактично — керівник інженерних військ рос. армії. Брав участь у здійсненні військ. реформи у 2-й пол. 19 ст., зокрема керував реорганізацією інженерних військ, навчав саперній справі піхоту, кавалерію та артилерію. Під час російсько-турецької війни 1877—1878 керував облоговими роботами під Плевною (нині м. Плевен, Болгарія). По завершенні війни — головнокомандувач рос. армії на Балканах.

У квітні 1879 очолив тимчасове генерал-губернаторство з центром в Одесі. Йому підпорядковувалися Херсон., Катериносл., Таврійська, Бессарабська губернії. За перші 4 місяці управління вислав за межі підпорядкованих йому губерній 104 особи, передав військово-окружному суду 31 революціонера, з яких 5 було страчено — Д.Лизогуба, С.Чубарьова, Й.Давиденка, С.Віттенберга та І.Логовенка.

Обіймав посаду тимчасового генерал-губернатора до 18 травня 1880. 5 жовтня 1879 рос. імп. Олександр II надав йому титул графа. Був почесним членом Петерб. АН, Академії Ген. штабу, Петерб. ун-ту, почесним громадянином Севастополя, Риги (нині столиця Латвії), Ревеля (нині м. Таллінн, Естонія). Кавалер усіх вищих рос. орденів. Із 18 травня 1880 — віленський, ковенський та гродненський генерал-губернатор.

П. у м. Зоден поблизу Франкфурта-на-Майні (Німеччина). 1909 прах генерала був перепохований у Севастополі і на його могилі споруджено пам’ятник. На території України збереглися твердині, збудовані під кер-вом Т.: фортеця Керч (у м. Керч) і Лисогорський форт у Києві (див. Київська фортеця).

ВОЛКОВИНСЬКИЙ Валерій МиколайовичМ.

1. Шильдер Н.К. Граф Эдуард Иванович Тотлебен, т. 1—2. СПб., 1885—86
2. Институт генерал-губернаторства и наместничества в Российской империи, т. 1. СПб., 2001
3. Федорченко В.И. Свита российских императоров, т. 2. М., 2005
4. Волковинський В., Ніконова І. Революційний тероризм в Російській імперії і Україна (друга половина ХIХ — початок ХХ ст.). К., 2006
5. Волковинський В.М., Реєнт О.П. Україна у Кримській війні 1853—1856 рр. К., 2006