ТОВАРИСТВО З’ЄДНАНИХ СЛОВ’ЯН, Товариство об’єднаних слов’ян, Слов’янський союз — антиурядова конспіративна організація, створена в Новограді-Волинському 1823 А.Борисовим, П.Борисовим і Ю.Люблінським. Статут т-ва був схвалений зборами членів навесні 1825 в м-ку Черняхів (нині с-ще міськ. ти-пу Житомир. обл.). Тимчасовим президентом т-ва став П.Борисов, тимчасовим секретарем — інтендантський чиновник І.Іванов. До таємної співпраці залучилися кілька десятків офіцерів (здебільшого — молодших), дрібних службовців, місц. шляхтичів: І.І.Горбачевський, В.Бечаснов, А.Веденяпін, О.Веденяпін, П.Вигодовський, П.Громницький, А.Кузьмин, М.Лісовський, Я.Андрієвич, Я.Драгоманов, О.Берстель та ін.

Гол. метою Т.з.с. ставило визволення всього слов’янства з-під тиранії панівних тоді властей. Для подолання проявів міжнац. ворожнечі передбачалося точне окреслення кордонів кожної д-ви із впровадженням демократії та в кінцевому результаті — влаштування респ. Федеративного союзу слов’ян. колін. Програмні положення декларували змогу досягнення соціальної рівності завдяки розвиткові пром-сті як засобу проти бідності, обстоювали потребу організації справедливого громадянського суспільства, вказували на необхідність укорінення реліг. толерантності, моральності, освіти. Власним прикладом особистих чеснот учасники прагнули поборювати людське зло, йти шляхом самовдосконалення. Серед осн. правил поведінки проголошували етичні норми: "Не бажай мати раба, коли сам рабом бути не хочеш", "Шануй науки, мистецтво, ремесла. Піднеси залюбленість ними навіть до ентузіазму й матимеш істинну пова-гу друзів своїх" тощо. Погляди на подальші зміни позначені революційним радикалізмом. Це засвідчила стрижнева фраза програми, висловлена П.Борисо-вим: "Народ повинен домовлятися з крадіями влади не інакше ніж зі зброєю в руках, купити свободу кров’ю й кров’ю ствердити її".

Улітку 1825 т-во провело переговори із С.Муравйовим-Апостолом, котрий за участі М.Бестужева-Рюміна сприяв тому, що "слов’яни" влилися до Васильківської управи. Вони потрапили в таке підпорядкування: спочатку стали округом (під кер-вом обраного "посередником" майора М.Спиридова), а невдовзі були структурно поділені надвоє з розмежуванням на відгалуження піхотинців і артилеристів (першою ланкою завідував М.Спиридов, другою — І.Горбачевський).

Низка військовиків відіграли помітну роль у повстанні Чернігівського полку.

УСЕНКО Павло Георгійович

1. Восстание декабристов: Материалы, т. 5. М.—Л., 1926
2. Декабристи на Україні. К., 1926
3. Повстання декабристів на Україні. Х., 1926
4. Рух декабристів на Україні, кн. 1—2. Х., 1926
5. Нечкина М.В. Общество соединенных славян. М.—Л., 1927
6. Воспоминания и рассказы деятелей тайных обществ 1820-х годов, т. 1—2. М., 1931—33
7. Избранные социально-политические и философские произведения декабристов, т. 3. М., 1951
8. Лисенко М.М. Декабристський рух на Україні. К., 1954
9. Очерки из истории движения декабристов. М., 1954
10. Восстание декабристов: Документы, т. 13. М., 1975
11. Сергієнко Г.Я. Декабристи та їх революційні традиції на Україні. К., 1975
12. Усенко П.Г. Идейное единство русских, украинских и польских революционеров-демократов. К., 1985
13. Мемуары декабристов. М., 1988
14. Сілкін А.В. Вивчення історії Товариства об’єднаних слов’ян дослідниками другої половини XIX — початку XX ст. В кн.: Декабристські читання, вип. 6. К., 2000
15. Киянская О.И. Присоединение Общества соединенных славян к Южному обществу (к вопросу о методах «партийного строительства» декабристов). «Проблеми історії України XIX — початку XX ст.», 2001, вип. 3
16. Усенко П.Г. Грецькі профілі в галереї декабристів. В кн.: Подвижники й меценати. К., 2001