ТРАЯНОВІ ВАЛИ — прийнята в літературі назва довгих валів на території України, Молдови та Румунії. Ця назва, що має кабінетне походження, виникла у 18 ст. внаслідок упевненості вчених того часу, що довгі вали в Буджаку були побудовані римлянами (див. Рим Стародавній) за імп. Марка Ульпія Траяна, а потім була перенесена на довгі вали Подністров’я.

В Україні немає топонімів з основою "Траян-" (окрім кабінетних назв археол. об’єктів); численні топоніми з основою "Троян-" не мають ані територіального, ані змістовного зв’язку з довгими валами.

Назву "Траянові вали" на теренах України та Молдови вживають стосовно двох груп валів: у Буджаку та в середній течії Дністра. У Середньому Подніпров’ї також є система довгих валів, котрі, однак, звуться не Траяновими, а Змієвими валами.

Довгі вали Буджаку складаються з нижнього і верхнього валів. Нижній вал починається від верхів’їв оз. Сасик (на пд. від м. Татарбунари Одес. обл.) і йде в зх. напрямку до с. Вадул-луй-Ісак (Молдова) на р. Прут (прит. Дунаю). Загальна його довжина — бл. 126 км. Вал має ширину 10—15 м і висоту до 3 м. Перед ним із пн. боку проходить рів шириною 10—11 м і глибиною до 3,5 м. Верхній вал починається від дністровських плавнів на пд. від м. Тигіна (Молдова) і йде в зх. напрямку до м. Леова (Молдова) на р. Прут. Довжина його становить бл. 100 км. Є відомості, що обидва вали мають продовження в зх. напрямку на території сучасної Румунії до р. Сірет (прит. Дунаю).

Археологічно ці вали досліджені слабо, дані для їх датування дуже суперечливі й розходяться від 1 ст. до 10 чи навіть 11 ст. Поки що не виявлено городищ чи поселень, які були б топографічно зв’язані з валами. Також не встановлено, чи всі ділянки валів є одночасними, чи були періоди їх ремонту й відновлення, не з’ясовано походження їхньої буд. техніки. Відповідно й гадки щодо обставин побудови і призначення валів є дуже гіпотетичними.

Довгі вали Середнього Подністров’я не утворюють такої ясної системи, як у Буджаку. Найбільший із цих об’єктів — вал, котрий перегороджує простір між річками Смотрич та Збруч (обидві прит. Дністра). Він тягнеться від м. Городок до смт Сатанів. Довжина його збереженої частини — 22 км. Ширина його в наш час досягає 18 м, висота — до 2 м. Рів шириною до 8 м і глибиною до 1,5 м проходить з пн. боку валу. Характерною особливістю його конструкції є наявність закопаних у траншею дубових паль, довкола яких насипався вал. Відрізки валів, що тягнуться від річок, простежено в міжріччі Дністра та Пруту, а також між річками Тернава та Баговиця (обидві прит. Дністра) на лівобережжі Дністра. Збережені відрізки цих валів, однак, не утворюють суцільних перепон між річками.

Інакшу систему становлять довгі вали нижньої течії Збруча. За конструкцією вони аналогічні валу біля Сатанова, але простягаються вздовж ріки й заповнюють проміжки між урвищами лівого (зх.) берега Збруча. Останній (пд.) відрізок цього валу перекриває простір між Збручем та Дністром (він зберігся частково, на довжину 1,5 км). Ці вали утворюють укріплену смугу довжиною бл. 20 км. До пн. краю цієї смуги прилягає вал, який тягнеться на захід. Довжина його збереженої частини — 4,3 км.

Подібні за принципом розташування вали є на правому (пд.) березі Дністра. Збережені ділянки розділені значними проміжками, де слідів валів не простежено, тому важко вирішити, чи утворювали ці вали єдину оборонну систему. Стан вивченості валів Середнього Подністров’я такий самий, як і валів Буджаку.

1. Субботин Л.В., Чеботаренко Г.Ф. Земляные валы Днестровско-Прутского междуречья. В кн.: Проблеми історії та археології давнього населення УРСР. К., 1989
2. Желєзняк І.М. Топонімія України з основою Троян. В кн.: Ономастика України 1 тис. н. е. К., 1992
3. Кучера М.П. «Траянові» вали Середнього Подністров’я. «Археологія», 1992, № 4
4. Доронькін А. Довгі вали середньої течії Дністра. В кн.: Дослідження Дністра. К., 1998
5. Фокеев М.М., Руссев Н.Д. Исследование Траянова вала у поселка Суворово. В кн.: Археологічні відкриття в Україні 1999—2000 рр. К., 2001
6. Дзиговский А.Н. Очерки истории сарматов Карпато-Днепровских земель. Одесса, 2003